Закон "Про судову систему штату Сан-Андреас"
РОЗДІЛ I. ПРЕАМБУЛА
ГЛАВА 1. ТЕРМІНИ, ВИЗНАЧЕННЯ І ПРИНЦИПИ
Стаття 1. Про судову системуч. 1 Судова система штату Сан-Андреас встановлюється Конституцією штату Сан-Андреас і цим Законом.
ч. 2 Цей Закон складається з норм матеріального і процесуального права.
Стаття 2. Основні поняття, які використовуються в цьому Законі
ч. 1 Якщо в правовій нормі цього Закону не зазначено інше або це не передбачено Законом, то:
- під штатом розуміється штат Сан-Андреас;
- під судом розуміються Окружний суд, Апеляційний суд, Верховний суд, Федеральний суд;
- під суддею розуміються Окружний суддя, Верховний суддя, Заступники Голови Верховного суду, Голова Верховного суду;
- під справою розуміється прийнята до провадження позовна заява, скарга, кримінальна або адміністративна справа;
- під правопорушенням розуміються як кримінальні злочини, так і адміністративні правопорушення;
- під високопосадовими особами розуміються особи, що займають вищі державні посади в державних органах, а також особи, призначені керівниками державних органів. До високопосадових осіб належать: Губернатор, Віце-Губернатор і їх радники, керівники галузевих департаментів і їх заступники, Глави державних структур (Шеф Поліцейського Департаменту, Шериф округу Блейн, Директор ФРБ, Головний Лікар, Генерал Армії, Директор Секретної Служби) і їх заступники.
- Суддя — особа, наділена згідно з Конституцією штату і цим Законом повноваженнями на здійснення правосуддя, яка діє від імені суду;
- Позивач — особа, яка звернулася до суду за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу в межах цивільного та адміністративного судочинства шляхом подання позовної заяви або скарги;
- Відповідач — особа, проти якої подано позовну заяву або скаргу в межах цивільного або адміністративного судочинства;
- Представник позивача або відповідача — особа, яка представляє інтереси позивача або відповідача в цивільному або адміністративному судочинстві. Представником може бути державний або приватний адвокат за умови укладеного договору на надання правової допомоги або послуг, а також відповідно до інших положень законодавства. У випадку, якщо позивачем або відповідачем є суб’єкт підприємницької діяльності (крім ФОП) або інша юридична особа, її представником може бути як адвокат, так і співробітник організації, який має відповідні повноваження за посадою або згідно з внутрішнім нормативним актом. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, крім тих, що реалізуються виключно самим підозрюваним, обвинуваченим;
- Державний обвинувач — призначений працівник Офісу Генерального прокурора штату Сан-Андреас, який представляє позицію штату при висуненні обвинувачення в кримінальному або адміністративному процесі;
- Слідчий — працівник державної структури, який здійснював досудове розслідування. Може бути викликаний на засідання за ініціативою суду або за клопотанням сторін;
- Обвинувачений — особа, стосовно якої державою в особі державного обвинувача висунуто обвинувачення у вчиненні правопорушення;
- Потерпілий — особа, якій правопорушенням завдано фізичну, моральну або майнову шкоду, та яка визнана такою державним обвинувачем або судом;
- Представник потерпілого — особа, яка представляє інтереси потерпілого в адміністративному або кримінальному процесі. Представником потерпілого може бути лише адвокат;
- Захисник — особа, яка здійснює захист прав і законних інтересів обвинуваченого в адміністративному або кримінальному процесі. Захисником може бути лише адвокат;
- Сторона обвинувачення — потерпілий, слідчий та державний обвинувач;
- Сторона захисту — обвинувачений та його захисник;
- Свідок — особа, якій відомі обставини, що мають значення для справи, та яка викликається до суду стороною або судом;
- Сторони — в цивільному процесі це позивач, відповідач і їх представники, в кримінальному та адміністративному — сторона обвинувачення і сторона захисту;
- Спеціаліст — особа зі спеціальними знаннями, залучена для роз’яснення сторонам і суду певних питань;
- Експерт — особа зі спеціальними знаннями, залучена для проведення експертизи;
- Судовий пристав — співробітник Секретної Служби, який забезпечує порядок у суді;
- Судовий секретар — співробітник суду, відповідальний за протокол, ведення записів та інші організаційні завдання;
- Суддівський корпус — сукупність органів суду та службових осіб, що відносяться до судової влади;
- Судовий акт — будь-який офіційний документ, винесений судом у межах його компетенції;
- Судовий запит — акт суду з метою витребування доказів;
- Судове постановлення — акт суду, прийнятий в рамках розгляду справи;
- Судовий штраф — майнова санкція, застосована судом за порушення обов’язків;
- Судочинство — діяльність суду щодо розгляду і вирішення справ.
ч. 4 Терміни з інших галузей права можуть застосовуватись із врахуванням змістової заміни.
ч. 5 Губернатор і Голова Верховного суду мають право встановлювати форми і вимоги до процесуальних документів. Такі форми мають силу закону.
ч. 6 Визначення в цій статті можуть варіюватись у певних випадках, перелік не є вичерпним.
РОЗДІЛ II. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ
Стаття 3. Принцип рівності перед закономПринцип рівності перед законом означає однакове застосування положень, закріплених у законодавстві, до всіх державних і недержавних організацій, посадових осіб, громадян та інших осіб, які залучаються до судочинства.
Стаття 4. Принцип законності
Принцип законності передбачає обґрунтованість, вмотивованість, остаточність судового акта та є основоположним принципом діяльності судів.
Стаття 5. Принцип справедливості
Принцип справедливості передбачає можливість урахування обставин кожної справи з метою досягнення зваженого рішення, а також принцип поваги до суду, що означає довіру до здатності суду застосовувати норми з недостатньо визначеним змістом.
Стаття 6. Презумпція невинуватості
Презумпція невинуватості означає, що кожна особа, обвинувачена у вчиненні правопорушення, вважається невинуватою, поки її винуватість не буде доведено у встановленому законом порядку і підтверджено рішенням суду. При цьому всі непереборні сумніви у винуватості обвинуваченого або підсудного тлумачаться на його користь.
Стаття 7. Принцип змагальності та рівності сторін
Судочинство визнається змагальним, коли сторони, що беруть участь у розгляді справи, можуть активно й на рівних відстоювати свою правоту, збирати та подавати докази, вільно викладати свої доводи, інтерпретувати факти, події, докази, а також законодавчі акти, що мають відношення до справи, тим самим сприяючи встановленню істини, забезпеченню законності, обґрунтованості та справедливості судового рішення.
РОЗДІЛ III. СУДОУСТРІЙ штату Сан-Андреас
ГЛАВА 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 8. Судова влада
Судова влада в Штаті здійснюється виключно судами через призначених у встановленому законом порядку суддів. Жодні інші державні органи та посадові особи не мають права перебирати на себе функції здійснення правосуддя, за винятком випадків та процедур, передбачених Процесуальним кодексом штату Сан-Андреас.
Судова влада є самостійною та діє незалежно від виконавчої та законодавчої влади, підпорядковуючись лише Конституції та законам Штату.
Судова влада реалізується шляхом кримінального, адміністративного, цивільного та конституційного судочинства.
У Штаті забороняється прийняття законів і підзаконних нормативних актів, які скасовують або обмежують незалежність і самостійність суду.
Стаття 9. Суди у Штаті Сан-Андреас
Правосуддя у Штаті Сан-Андреас здійснюється лише судами, створеними відповідно до Конституції Штату та цього Закону. Створення надзвичайних судів або судів, не передбачених цим Законом, заборонено.
У Штаті Сан-Андреас діють Окружний суд, Апеляційний суд, Верховний суд та Федеральний суд.
До складу Верховного суду входять Голова Верховного суду, заступники Голови Верховного суду та судді Верховного суду.
До складу Окружного суду входять окружні судді.
До судового корпусу також входить Судовий секретаріат, у складі якого: Голова Судового секретаріату, старший судовий секретар, судовий секретаріат — які призначаються Головою Верховного суду та його заступниками.
Стаття 10. Обов’язковість судових постанов
Судові акти, ухвалені судом, є обов’язковими для всіх громадян, державних та інших організацій, а також усіх посадових осіб.
Невиконання судових актів, а також вияв неповаги до суду, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством Штату.
Суд може витребувати докази шляхом направлення судових запитів — як на підставі клопотань сторін, так і з власної ініціативи з метою заповнення браку інформації, необхідної для винесення рішення.
Преюдиція. Обставини, встановлені обвинувальним вироком, що набув законної сили, або іншим судовим рішенням у цивільному чи адміністративному процесі, приймаються без додаткової перевірки судом, прокурором, слідчим. При цьому такі рішення не можуть визначати винуватість осіб, які не брали участі у раніше розглянутій справі.
Стаття 11. Рівність усіх перед законом і судом
Цим Законом гарантується дотримання принципу рівності перед законом і судом, що полягає в забезпеченні рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації і захисту рівних за змістом і обсягом прав і свобод.
Суди не віддають перевагу будь-яким органам чи особам за ознаками їхньої державної, соціальної, статевої, расової, національної, мовної чи політичної належності, а також за походженням, майновим і службовим становищем, місцем проживання, народження, ставленням до релігії, переконаннями, приналежністю до громадських об'єднань або іншими обставинами, не передбаченими законом.
Стаття 12. Джерела права, які застосовує суд
Суд розглядає справи відповідно до Конституції та законів штату Сан-Андреас.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень і в порядку, встановленому Конституцією та законами Штату.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, законам або кодексам, суд застосовує акт із найвищою юридичною силою.
Якщо суд доходить висновку, що закон, кодекс або інший нормативно-правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії. Після ухвалення рішення суд звертається до Верховного суду для розгляду питання щодо конституційності відповідного акта.
У разі відсутності закону, що регулює правові відносини, суд застосовує аналогічний закон, а за його відсутності — конституційні принципи та загальні принципи права. Застосування кримінального закону за аналогією заборонено.
Стаття 13. Відкритість у діяльності судів
Законом гарантується принцип відкритості судової діяльності. Водночас судові рішення, постанови та інші акти, що містять державну таємницю або персональні дані, підлягають засекречуванню і не підлягають публічному оголошенню, окрім випадків, коли статус державної таємниці втрачається або в інших випадках, передбачених законодавством.
Суддя має право самостійно визначати формат засідання — відкрите або закрите.
РОЗДІЛ IV. ОСНОВИ СТАТУСУ СУДДІВ
Стаття 14. СуддіСуддями є особи, наділені відповідно до Конституції штату Сан-Андреас та цього Закону повноваженнями здійснювати правосуддя та виконують свої обов’язки на професійній основі.
Суддею може бути призначений громадянин США, який не має чинної судимості, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку в ЕМС у зв’язку з лікуванням від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, хронічних або тривалих психічних розладів і не має інших захворювань, що перешкоджають здійсненню повноважень судді.
Стаття 15. Єдність статусу суддів
Усі судді Штату мають єдиний статус і відрізняються лише обсягом повноважень і компетенцією, за винятком окремих положень, визначених Конституцією та цим Законом.
Усі судді мають статус недоторканності.
Стаття 16. Порядок надання повноважень суддям
Голова Верховного суду призначається та звільняється з посади Губернатором штату Сан-Андреас. Підстави звільнення з посади визначаються частиною 2 статті 14 цього Закону.
Судді Верховного суду та інші судді призначаються і звільняються з посади Головою Верховного суду або його заступниками.
Повноваження суддів Верховного та Окружного судів не обмежені певним строком.
Строк повноважень окремих суддів може визначатися Головою Верховного суду або його заступниками.
Стаття 17. Незмінність судді
Голова Верховного суду є незмінним. Він не може бути призначений (обраний) на іншу посаду або до іншого суду без його згоди.
Підстави для звільнення з посади Голови Верховного суду:
- подання прохання про відставку за власним бажанням;
- зникнення безвісти або смерть;
- визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом штату Сан-Андреас.
Голова Верховного суду призначається довічно.
Суддя може бути звільнений з посади Головою Верховного суду або його заступниками у разі вчинення ним вчинку, що ганьбить честь і гідність судді, або в інших випадках, що свідчать про неможливість здійснення ним своїх повноважень.
Суддя припиняє свої повноваження у разі виходу у відставку, смерті або звільнення з посади.
Заступники Голови Верховного суду, судді Верховного та Окружного судів є службовцями штату Сан-Андреас, а їхнім роботодавцем виступає Голова Верховного суду.
ГЛАВА 5. СУДИ ШТАТУ
Стаття 18. Окружний суд
Окружний суд є судом першої інстанції, який розглядає позовні заяви в межах кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, за винятком випадків, коли підсудність заяви або кримінальної справи відноситься до Верховного суду.
Акти Окружного суду штату Сан-Андреас можуть бути оскаржені в Апеляційному суді штату Сан-Андреас шляхом подання апеляційної скарги протягом 72 годин з моменту оприлюднення оскаржуваного рішення в остаточній формі, а також у Верховному суді в порядку касації.
Окружний суд за наявності підстав, передбачених законом, видає ордери працівникам правоохоронних органів на здійснення відповідних законних дій.
Стаття 19. Апеляційний суд
Апеляційний суд є судом, що розглядає апеляційні скарги на рішення Окружного суду штату Сан-Андреас.
Апеляційні скарги в Апеляційному суді штату Сан-Андреас розглядаються одним із суддів Верховного суду одноособово.
Акти Апеляційного суду штату Сан-Андреас можуть бути оскаржені в Верховному суді штату Сан-Андреас шляхом подання касаційної скарги протягом 72 годин з моменту оприлюднення акту в остаточній формі.
Стаття 20. Верховний суд
Верховний суд є найвищою судовою інстанцією Штату, яка розглядає як суд першої інстанції справи наступної підсудності:
- позови та кримінальні справи щодо високопосадовців Уряду Штату, керівництва державних структур, а також справи проти державних органів;
- подання щодо визнання неконституційними законів і нормативно-правових актів, якими були порушені права або законні інтереси;
- інші справи, подані в Окружний чи Апеляційний суд, але прийняті до провадження суддями Верховного суду.
Примітка: Суддя Верховного суду має право прийняти справу з нижчих інстанцій, при цьому сторони не втрачають право на апеляцію/касацію.
- справи особливої державної важливості.
Акти Верховного суду можуть бути оскаржені Голові Верховного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 72 годин з моменту оприлюднення акту в остаточній формі, а також у порядку касації.
ч. 2.1. Акти Голови Верховного суду можуть бути оскаржені у Федеральному суді штату Сан-Андреас у той самий строк.
Верховний суд здійснює конституційне судочинство.
У межах конституційного судочинства Верховний суд має право:
- призупиняти або скасовувати дію неконституційних актів;
- вирішувати питання відповідності законів Конституції Штату;
- надавати тлумачення Конституції Штату та іншим законам Штату;
- у разі виявлення суперечностей — зобов’язати Сенат Штату усунути їх у найкоротші строки.
Верховний суд, за наявності підстав, видає ордери працівникам правоохоронних органів на законні дії.
Верховний суд аналізує та узагальнює судову практику, надає державним органам роз’яснення щодо її застосування з метою забезпечення єдності судової практики.
Як суд касаційної інстанції розглядає касаційні скарги на акти Апеляційного суду штату Сан-Андреас.
Верховний суд Штату має право встановлювати загальні правила практики, процедури, вимоги до змісту позовних заяв та апеляційних скарг, встановлювати підстави для залишення їх без руху або відмови в прийнятті, а також форми подання.
РОЗДІЛ V. СУДОВІ ПРОВАДЖЕННЯ
ГЛАВА 6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 21. Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку
Розгляд апеляційних і касаційних скарг здійснюється відповідно до положень, встановлених цим Законом.
Стаття 22. Відкрите судове засідання
Відкрите судове засідання — це суд, у якому можуть бути присутні всі охочі, які зайняли місця на задніх рядах до початку засідання та не порушують порядок його проведення.
У разі непокори вимогам головуючого судді або суддівської колегії, судовий пристав, органи охорони правопорядку (правоохоронні органи), а також будь-які інші співробітники силових структур при виконанні своїх обов’язків мають право застосувати державний примус із використанням спеціальних засобів та фізичної сили.
Стаття 23. Закрите судове засідання
Закрите судове засідання — це суд, у якому можуть бути присутні: головуючий суддя, учасники процесу, судовий секретар, судові пристави та інші особи за рішенням суду.
Присутність у закритому засіданні можлива лише з дозволу суду.
Рішення про проведення закритого судового засідання може бути ухвалене при його призначенні або під час самого розгляду справи.
Головуючий суддя має право на власний розсуд видалити з галереї будь-якого глядача з подальшою вимогою покинути зал суду.
У разі непокори вимогам головуючого судді застосовуються такі ж заходи, як і у відкритому суді.
Стаття 24. Колегіальний і одноособовий розгляд справ
Справи розглядаються суддею одноособово або колегіально.
У разі колегіального розгляду кількість суддів має бути непарною. Ведення основної документації покладається на голову колегії, рішення приймається більшістю голосів.
Кожен суддя Верховного суду у складі колегії зобов’язаний викласти окрему думку з обов’язковим мотивуванням, погодженням або незгодою з рішенням колегії. Колегіальні рішення Федерального суду не потребують окремих думок, окрім випадків, коли суддя не згоден із більшістю.
Якщо суддя не згоден з більшістю, він оформлює письмово аргументи своєї окремої думки.
Стаття 25. Особливості цивільного та адміністративного судочинства
Якщо під час розгляду справи в межах цивільного чи адміністративного судочинства суд виявляє ознаки скоєння злочину, матеріали можуть бути передані до Офісу Генерального прокурора для розслідування та подальшого судового розгляду.
Позови проти посадовців Офісу Генерального прокурора, вищого керівництва уряду або про скасування нормативних актів подаються як позови до Штату або відповідного державного органу із зазначенням посадової особи.
У випадку позову проти Штату інтереси представляє особа, призначена Губернатором або Генеральним прокурором. Представник може також захищати посадовця, якщо той погоджується. За відсутності згоди особи, суд розглядає їх як окремих відповідачів у межах одного провадження.
Стаття 26. Повідомлення про судове засідання
Учасники судового засідання, чия присутність є обов’язковою, повідомляються про дату, час і місце засідання через:
- SMS-повідомлення;
- телефонні дзвінки;
- усні повідомлення;
- повідомлення через керівництво організації;
- спеціальні канали зв’язку;
- поштові повідомлення;
- інші способи зв’язку.
Особа, яка повідомляє, повинна мати фото- або відеодокази вручення та надати їх суду.
Повідомлення співробітників держструктур через спеціалізовані канали зв’язку (наприклад, ЧП-канал, #gov-повідомлення тощо) визнається належним. Таке повідомлення можуть здійснювати судді або судові секретарі.
Стаття 27. Прецедентне право суду
Судовим прецедентом визнається рішення конкретного суду у конкретній справі, що має силу джерела права (тобто встановлює, змінює або скасовує правові норми). Прецедентом є рішення, ухвалені у справах аналогічного характеру.
Прецедент — це випадок або подія, яка мала місце в минулому і є прикладом або підставою для аналогічних дій у теперішньому.
Для судового прецеденту обов’язковим є принцип "стояти на вирішеному", за яким судді повинні дотримуватися раніше створених рішень, а відступлення від них дозволене лише у разі суттєвих змін у законодавстві, практиці, суспільстві або у випадку виявлення помилки. Прецедент може бути як вертикальним, так і горизонтальним.
Судовий прецедент встановлюється виключно судом. Верховний суд має повноваження переглядати прецеденти, у тому числі скасовувати їх повністю.
Прецедент — це судове рішення, що вважається авторитетним при розгляді майбутніх справ із ідентичними або подібними фактичними обставинами чи юридичними питаннями.
Він вимагає однакового застосування норм у подібних справах.
Якщо фактичні або правові обставини справи відрізняються від попереднього випадку, то таке попереднє рішення не може вважатися прецедентним.
Стаття 28. Процесуальні права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі
Особи, що беруть участь у справі, мають право:
- знайомитися з матеріалами справи;
- робити витяги з них;
- знімати копії;
- заявляти відводи;
- подавати докази та брати участь у їх дослідженні;
- ставити запитання іншим учасникам, свідкам, експертам і спеціалістам;
- подавати клопотання (у тому числі про витребування доказів);
- надавати пояснення усно та письмово;
- висловлювати свої аргументи;
- заперечувати доводи інших учасників;
- отримувати повістки, постанови та копії судових актів на паперових чи електронних носіях;
- оскаржувати судові акти.
Особи повинні добросовісно користуватись наданими процесуальними правами.
Недобросовісне подання безпідставних адміністративних позовів, перешкоджання розгляду справи, зловживання процесуальними правами тягне наслідки, передбачені цим Кодексом.
Особи несуть процесуальні обов’язки, визначені цим Кодексом або судом.
Невиконання процесуальних обов’язків тягне юридичну відповідальність.
Стаття 29. Участь представників у судовому засіданні
Сторони мають право залучити до участі у судовому засіданні не більше двох представників.
Процедура залучення представника (захисника) регулюється законодавством штату Сан-Андреас.
Якщо залучено двох представників, сторона зобов’язана повідомити суд, хто з них виступатиме основним. Другий може виступати лише з дозволу суду або за клопотанням основного представника.
У разі спору між представниками щодо пріоритету, перевага надається тому, кого сторона визначила основним.
Стаття 30. Неявка учасника судового засідання
Неявка належно викликаного учасника судового засідання без поважної причини або дозволу суду визнається судом як прояв неповаги до суду та тягне відповідальність згідно з чинним законодавством.
ГЛАВА 7. АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО
Стаття 31. Адміністративне судочинство
Адміністративне судочинство — це діяльність суду, встановлена Конституцією, цим Законом та іншими законами, спрямована на розгляд і вирішення адміністративних справ з метою відновлення порушених прав та законних інтересів заявника.
Суди розглядають адміністративні справи щодо:
- оскарження нормативно-правових актів співробітників державних органів повністю або частково;
- оскарження актів, що містять тлумачення законодавства й мають нормативний характер, крім актів Федерального суду;
- оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів державної влади, інших державних органів, органів військового управління, посадових осіб, держслужбовців у межах адміністративних правовідносин;
- адміністративних правопорушень;
- інших справ, передбачених законодавством штату Сан-Андреас.
У межах адміністративного судочинства не підлягають розгляду вимоги заявника або його представника про притягнення відповідача чи інших осіб до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Обвинувачення може висувати лише держава через уповноважений орган.
Громадянин має право оскаржити дії державних органів протягом 72 годин. Після спливу цього строку рішення співробітника набуває чинності.
Обов’язковими учасниками адміністративного процесу є позивач і відповідач. Представники, свідки й інші особи можуть бути залучені за клопотанням сторін.
Якщо скарга подана на дії посадовця, то цей посадовець виступає зі сторони обвинувачення й має довести законність своїх дій.
Виняток: якщо його не було належним чином повідомлено про відкриття справи протягом 72 годин з моменту події, тоді обов’язок доведення лягає на заявника.
Суд може витребувати докази як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи.
Вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів влади, розглядаються в адміністративному порядку, якщо вони заявлені разом із основним публічно-правовим спором. В іншому випадку — у порядку цивільного судочинства.
У справах, передбачених частиною 2 (крім пункту "г"), відповідач може клопотати про залучення свого керівника для представлення його інтересів, за умови згоди останнього.
Стаття 32. Відмова в прийнятті адміністративного позову
Суд відмовляє в прийнятті до провадження адміністративної справи, позову або скарги у таких випадках:
- порушення правил або форми подання;
- подання скарги на дії правоохоронця пізніше 72 годин з моменту винесення рішення або затримання;
- відсутність документа про сплату судового збору або використання такого документа в іншій справі;
- підписання позову неуповноваженою особою або відсутність дати подання;
- порушення підсудності;
- відсутність підстав для оскарження рішення суду;
- закінчення строків позовної давності;
- закінчення строку оскарження судового рішення;
- подання позову не з метою захисту особистих прав/інтересів (в інтересах іншої особи, публічних інтересів тощо без відповідного повноваження);
- наявність інших підстав, передбачених цим Законом або положеннями щодо конкретних категорій адміністративних справ.
Стаття 33. Залучення працівників Офісу Генерального прокурора
Суд має право залучити до участі в адміністративному засіданні працівників Офісу Генерального прокурора, якщо в цьому є потреба.
ГЛАВА 8. КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО
Стаття 34. Кримінальне судочинство
Кримінальне судочинство — це діяльність суду, встановлена Конституцією, цим Законом та іншими законами, спрямована на розгляд і вирішення кримінальних справ, переданих до суду Офісом Генерального прокурора штату Сан-Андреас згідно з підсудністю.
Стаття 35. Уповноважені органи на висунення обвинувачення
Єдиним уповноваженим органом, який може висувати обвинувачення в суді від імені держави, є Офіс Генерального прокурора штату Сан-Андреас.
Інші правоохоронні органи та оперативно-слідчі підрозділи не мають права передавати справи безпосередньо до суду. Вони передають справу до Офісу Генерального прокурора для затвердження та подальшої передачі в суд.
Слідчим визнається співробітник, який проводив досудове розслідування. Якщо розслідування проводила група, слідчим визнається її керівник, але суд також може заслухати й інших учасників групи.
Слідчий викликається до суду за ініціативою суду або за клопотанням Офісу Генерального прокурора.
Обов’язкові учасники кримінального процесу: державний обвинувач і обвинувачений.
Потерпілий залучається, якщо він зазначений у справі, або за клопотанням прокурора чи рішенням суду.
Адвокат (державний або приватний) може бути залучений для захисту обвинуваченого за його клопотанням. Потерпілий також може залучити адвоката за відповідним договором.
Після надходження справи через офіційний портал Штату суд приймає рішення — або прийняти справу до провадження, або відмовити.
Справу розглядають у наданому вигляді. Усі недоліки та сумніви має усунути сторона обвинувачення в ході розгляду.
Постанови слідчого або прокурора про відмову в порушенні справи, її закриття, інші дії чи бездіяльність, які можуть порушити конституційні права чи утруднити доступ до правосуддя, можуть бути оскаржені шляхом подання скарги до суду. Така скарга повинна відповідати формі, встановленій Верховним судом.
Потерпілий має право подати цивільний позов у межах кримінального процесу згідно з чинним законодавством.
Стаття 36. Визначення меж кримінального провадження
Судове провадження проводиться лише стосовно особи (групи осіб), яким пред’явлено обвинувачення, і тільки в межах цього обвинувачення, окрім випадків, передбачених цією статтею.
Якщо під час розгляду встановлюються нові факти злочину, прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове або відмовитися від підтримки обвинувачення.
ч. 2.1. Якщо під час засідання стають відомими нові обставини або інші злочини, тісно пов’язані з основним, прокурор може клопотати про їх об’єднаний розгляд.
Суд має право змінити обвинувачення лише у випадках, коли:
- нова кваліфікація не є більш тяжкою;
- фактичні обставини залишаються незмінними;
- це не погіршує становище підсудного та не порушує його право на захист.
Стаття 37. Зміна обвинувачення в суді
Прокурор складає новий обвинувальний акт із поясненням змін і надає його суду та сторонам. Документ приєднується до матеріалів справи.
Суд роз’яснює обвинуваченому зміни, відкладає розгляд щонайменше на 24 години для підготовки захисту.
За клопотанням захисту цей строк може бути подовжений або скорочений. Якщо обидві сторони згодні — засідання може бути продовжене без перерви.
Стаття 38. Відмова в прийнятті позову в межах кримінального процесу
Суд відмовляє в прийнятті позову в межах кримінального процесу, якщо:
- позов подано з порушенням форми або правил подання;
- позов підписано неуповноваженою особою або не вказано дату подання;
- порушено підсудність.
ГЛАВА 9. ЦИВІЛЬНЕ І КОНСТИТУЦІЙНЕ СУДОЧИНСТВО
Стаття 39. Цивільне судочинство
Цивільне судочинство — це діяльність суду, встановлена Конституцією, цим Законом та іншими актами, спрямована на розгляд і вирішення цивільних справ.
У межах цивільного судочинства не розглядаються вимоги про притягнення відповідача чи інших осіб до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Обвинувачення може висувати лише держава через уповноважений орган. Приватне обвинувачення заборонене.
Обов’язкові учасники цивільного процесу: позивач і відповідач. Представники та інші особи можуть бути залучені за клопотанням сторін.
Суди розглядають цивільні справи, зокрема:
- позови за участю громадян, організацій, органів влади — про захист порушених чи оспорюваних прав у спорах, що виникають із цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних, екологічних тощо відносин;
- корпоративні спори щодо створення, управління або участі в некомерційних юридичних особах (окрім тих, що належать до підсудності Федерального суду);
- позови щодо компенсації моральної шкоди, відновлення ділової репутації, прав, ліквідації негативних наслідків, записів, а також іншої шкоди й витрат.
Стаття 40. Конституційне судочинство
Конституційне судочинство — це діяльність суду, встановлена Конституцією, цим Кодексом та іншими законами, що включає тлумачення Конституції, контроль за відповідністю законів та інших актів Конституції, а також вирішення конституційних спорів і конфліктів.
Право звернення до Верховного Суду штату Сан-Андреас із індивідуальною або колективною скаргою на порушення конституційних прав мають:
- громадяни;
- юридичні особи;
- муніципальні утворення (через органи місцевого самоврядування),
ч. 2.1. Також правом звернення наділені всі члени Сенату, Голова колегії адвокатів і його заступники, працівники Офісу Генерального прокурора.Примітка: Мета звернення — тлумачення, перевірка на відповідність Конституції або виявлення колізій норм.
ч. 3. До скарги додаються судові рішення, які підтверджують застосування оскаржуваного акту та вичерпання інших способів захисту.
ч. 4. Скарга або звернення мають відповідати формі, встановленій Верховним судом.
ч. 5. Суд відмовляє в розгляді скарги у разі недотримання форми чи правил подання.
Стаття 41. Відмова в прийнятті позову в цивільному процесі
Суд відмовляє в прийнятті позову в цивільному провадженні, якщо:
- позов подано з порушенням форми або правил, встановлених Головою Верховного суду;
- відсутні документи про сплату судового збору, їх строк дії минув або вони вже використані в іншій справі;
- позов підписано неуповноваженою особою або не вказано дату подання;
- порушено підсудність;
- минув строк позовної давності;
- позов не подано для захисту особистих прав або законних інтересів позивача.
Стаття 42. Зустрічний позов
Відповідач у цивільному процесі має право подати зустрічний позов у строк, передбачений для відзиву.
Зустрічний позов об’єднується з основним, якщо вони пов’язані між собою або якщо задоволення зустрічного виключає основний.
Вимоги за зустрічним позовом об’єднуються з основною справою ухвалою суду.
Зустрічний позов повинен відповідати встановленій формі й вимогам.
Частини 1–4 цієї статті застосовуються й до позовів третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги у вже відкритій справі.
ГЛАВА 10. СУД ПРИСЯЖНИХ
Стаття 43. Суд присяжних
Суд присяжних — це відкрите або закрите судове засідання, у якому колегія присяжних виступає дорадчим органом для судді.
Рішення про проведення суду присяжних може бути ухвалене за клопотанням учасників справи під час призначення судового засідання.
Кількість присяжних у суді присяжних — від трьох до шести осіб.
До початку судового засідання суд призначає Голову колегії присяжних з-поміж її складу. Голова організовує роботу колегії та наприкінці оголошує спільне рішення.
Суддя зобов’язаний враховувати думку та вердикт присяжних, але залишає за собою право ухвалити остаточне рішення, яке не суперечить рішенню колегії.
Суд присяжних не може бути створений у справах, що розглядаються Верховним судом.
Стаття 44. Присяжний
Присяжний — це випадково обрана особа, яка не має жодного зв’язку зі стороною обвинувачення чи захисту та має повноваження ухвалювати власне рішення у складі колегії (тобто вердикт).
Вимоги до присяжних, порядок їх відбору та формування реєстру визначаються Губернатором і Головою Верховного суду штату Сан-Андреас.
РОЗДІЛ IV. СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ
ГЛАВА 11. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП, ПОЧАТОК СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, УГОДИ
Стаття 45. Порядок прийняття до провадження позову, скарги, кримінальної чи адміністративної справи
Рішення про прийняття до провадження або відмову у прийнятті позову, скарги, кримінальної чи адміністративної справи має бути ухвалене судом упродовж 48 годин із моменту їх подання.
Судді Верховного Суду мають право прийняти до свого провадження будь-яку справу, що була подана до Окружного або Апеляційного суду.
Стаття 46. Залишення позову без руху
Суд має право винести мотивовану ухвалу про залишення позову без руху в адміністративному або цивільному провадженні.
Підстави залишення без руху:
- подання однією зі сторін клопотання про укладення мирової угоди (максимум на 10 днів);
- неможливість встановити особу відповідача або її засекреченість (до 10 днів);
- інші обставини, що перешкоджають розгляду справи.
Якщо позивач усуне недоліки в строк, визначений у ухвалі, заява вважається поданою в день первинного звернення. В іншому випадку — повертається заявнику.
Стаття 47. Ухвала про призначення судового засідання
У разі прийняття позову до провадження, ухвала про призначення засідання виноситься не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.
Судовий секретар або інша уповноважена особа зобов’язана вручити повістки не менш ніж за 12 годин до засідання.
Якщо особа відсутня або повістку неможливо вручити, вона передається через начальника або родичів, які несуть однакову відповідальність у разі непередачі.
Особа, яка передає повістку, зобов’язана зафіксувати факт передачі.
Якщо вручення неможливе, суд має право провести розгляд в односторонньому порядку.
Об’єктивність такої неможливості визначається судом.
Стаття 48. Відзив (заперечення) на позов
У відзиві відповідач або його представник викладає аргументовані заперечення проти позову.
Відзив подається у встановленій формі та застосовується до адміністративного й цивільного провадження.
Відзиви на апеляційні та касаційні скарги регулюються окремо.
Відзив може бути поданий не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.
Якщо відповідь на відзив не подано протягом 5 годин після подання, суд може розглядати відзив самостійно.
Стаття 49. Відповідь на відзив
У відповіді на відзив позивач або його представник обґрунтовує своє ставлення до аргументів відповідача.
Відповідь подається до початку засідання, але не пізніше ніж за 5 годин.
Після винесення ухвали за відзивом відповідь на нього вже не приймається.
Стаття 50. Розгляд відзиву і відповіді на нього
Суд розглядає відзив і відповідь до початку судового засідання.
У разі задоволення відзиву — суд виносить ухвалу про припинення провадження.
У такому випадку судовий збір повертається повністю.
Якщо відзив відхиляється — справа розглядається далі, і суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні відзиву.
Якщо відповідь на відзив містить важливі аргументи — суд зобов’язаний їх зазначити в ухвалі.
Стаття 51. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем у адміністративному та цивільному провадженні
Позивач має право відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов на будь-якій стадії провадження, повідомивши про це в клопотанні або окремій письмовій заяві.
До ухвалення рішення суд роз’яснює сторонам наслідки таких дій та перевіряє, чи має представник право їх вчиняти.
У разі відмови позивача від позову суд виносить ухвалу про закриття провадження.
Якщо відповідач визнає позов, суд задовольняє його при наявності законних підстав. Якщо визнання суперечить закону або порушує права інших осіб — суд відмовляє в прийнятті визнання та продовжує розгляд.
Суд не приймає відмову або визнання, якщо діє представник, і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Стаття 52. Мирова угода
До початку засідання сторони можуть самостійно врегулювати конфлікт шляхом укладення мирової угоди, яка затверджується судом.
Суд не затверджує угоду, якщо вона суперечить закону або порушує права інших осіб чи інтереси держави.
Мирова угода подається не пізніше ніж за 2 години до засідання. Інакше суд може її не затвердити.
У разі затвердження угоди судове провадження припиняється.
У кримінальному процесі замість мирової угоди укладається угода про співпрацю з правосуддям.
Стаття 53. Угода про співпрацю з правосуддям
Судді всіх категорій уповноважені розглядати й затверджувати угоди про співпрацю з правосуддям.
У разі відмови судді в затвердженні угоди — обов’язково виноситься мотивоване рішення.
Якщо обвинувачений порушує умови угоди протягом строку відповідальності — угода може бути скасована, і провадження відновлено.
Відновлення відбувається в апеляційному порядку. Під час засідання суд установлює факт порушення.
У разі відновлення справи позов має відповідати підсудності та бути переданий до відповідної інстанції.
Стаття 54. Проведення розслідування, досудового слідства
Якщо виникає потреба у досудовому розслідуванні, суд зобов’язаний передати матеріали до Офісу Генерального прокурора. Можуть залучатися інші правоохоронні структури.
Після завершення розслідування матеріали повертаються до суду.
Після їх повернення суд повідомляє сторони. На вимогу обвинувачення або захисту — матеріали можуть бути передані сторонам.
Стаття 55. Призупинення дії трудового договору відповідача
Якщо відповідач є державним службовцем, суд має право тимчасово призупинити його трудовий договір на період слідства та судового розгляду.
Стаття 56. Об’єднання та роз’єднання цивільних або адміністративних справ
У позовній заяві можуть бути об’єднані кілька вимог, якщо вони пов’язані спільною підставою або доказами.
Додаткові вимоги залежать від основних.
Суд може, за клопотанням сторін або з власної ініціативи, об’єднати справи:
- одного позивача до одного відповідача;
- одного позивача до різних відповідачів;
- різних позивачів до одного відповідача.
Об’єднання допускається до початку засідання або під час нього, якщо встановлена необхідність.
Не дозволяється об’єднувати справи з різною підсудністю.
Об’єднані позови передаються судді, призначеному Головою Верховного суду або його заступниками.
Якщо об’єднання відбувається у Верховному суді — розгляд проводиться колегіально або всім складом суду (за можливості).
Об’єднані справи не підлягають поділу.
Об’єднання кримінальних справ регулюється окремими нормами.
Стаття 57. Об’єднання кримінальних справ
Об’єднання кримінальних проваджень щодо одного або групи обвинувачених є обов’язковим. Допускається об’єднання з адміністративними справами.
Об’єднання відбувається до початку найближчого з об’єднуваних засідань.
Суд може об’єднати справи навіть під час засідання, але при цьому обов’язково переноситься розгляд справи щонайменше на добу.
Якщо в справах різні прокурори — суд виносить ухвалу про об’єднання та зобов’язує керівництво Офісу Генпрокурора призначити одного прокурора. За потреби можуть бути викликані всі прокурори.
Об’єднані справи передаються судді, призначеному Головою Верховного суду або його заступниками.
У Верховному суді справи розглядаються колегіально або всім складом.
Об’єднані кримінальні справи не підлягають поділу.
Стаття 58. Надання матеріалів кримінальної справи
Копії матеріалів кримінальної справи можуть бути надані тільки в межах судового процесу та лише за клопотанням сторони захисту.
ГЛАВА 12. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ
Стаття 59. Правила поведінки в судовому засіданні та обов’язки присутніх
Фото-, відеозйомка та аудіозапис дозволені лише в відкритому засіданні, якщо суд прямо не заборонив це. Зйомка може бути обмежена в часі або припинена за розпорядженням суду, якщо вона заважає ходу засідання.
Присутні зобов’язані поводитись із повагою до інших осіб, забороняється:
- вживати нецензурну лексику;
- застосовувати фізичну силу;
- підвищувати голос, перебивати, говорити без дозволу суду, видавати сторонні звуки;
- переміщуватись по залу без дозволу;
- слухачам втручатися в процес.
Усі учасники звертаються до суду, дають свідчення, заявляють клопотання та слухають рішення стоячи, крім випадків, дозволених судом.
Кожен учасник або слухач зобов’язаний пред’явити документи (паспорт, ліцензії, службове посвідчення, медичну карту, військовий квиток тощо) на вимогу суду або за його дорученням — судовому приставу чи секретарю.
Заборонено запізнюватися на засідання, а учасникам справи — не з’являтися без поважної причини, якщо явка обов’язкова.
Заборонено користування мобільними телефонами та іншими пристроями без дозволу суду.
Розміщення учасників та слухачів у залі визначається за регламентом або рішенням судді.
Заборонено проносити в суд:
- вогнепальну та холодну зброю,
- ріжучі, колючі, спортивні, будівельні, вибухові предмети,
- спецзасоби,
- наркотичні або психотропні речовини.
Виняток: судові пристави. Для співробітників силових структур допускається виняток — з дозволу суду можна пронести табельну зброю.
Співробітники Секретної служби (USSS) мають повне право проводити обшук усіх осіб у залі, незалежно від статусу чи посади. У разі виявлення заборонених предметів вони мають право вимагати негайно покинути залу.
Заборонено перебувати в залі у неприйнятному вигляді — обов’язковий діловий або службовий одяг.
Виняток: доставлені силою особи. З дозволу суду можливі інші варіанти.
Заборонено перебування в масках, шоломах, капюшонах чи інших засобах, що ускладнюють ідентифікацію особи.
Виняток: співробітники Секретної служби під час забезпечення безпеки.
Головуючий суддя може змінити регламент засідання на свій розсуд.
За порушення правил поведінки особа може бути:
- видалена із зали суду із застосуванням сили або спецзасобів (через судового пристава),
- притягнута до адміністративної чи кримінальної відповідальності згідно з Кодексами штату Сан-Андреас.
РОЗДІЛ XIII. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ
Стаття 60. Початок судового засіданняЗасідання у Суді починається не пізніше ніж через 30 хвилин після призначеного часу з відкриття Суддею судового засідання.
Суддя або за його дорученням судовий секретар зобов'язаний здійснювати аудіо-відеофіксацію (протоколювання) судового розгляду.
Секретар судового засідання за дорученням головуючого перевіряє явку до суду осіб, які повинні брати участь у судовому засіданні.
Судовий секретар не має права вчиняти дії, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав чи обов’язків осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників судового процесу.
Судовий секретар надає допомогу судді у підготовці та організації судового процесу. Помічник судді не має права здійснювати функції правосуддя.
До початку вступного слова судді, суд або за його дорученням пристав чи судовий секретар встановлює особу фігурантів, з’ясовуючи їхнє прізвище, ім’я, номер паспорта шляхом перевірки документів.
Стаття 61. Вступне слово судді
Засідання починається з доповіді головуючого Судді. У своїй доповіді він послідовно повідомляє учасникам засідання необхідну інформацію:
- номер судового розгляду;
- порядок денний судового засідання;
- ім’я Судді або Суддів, якщо справа розглядається колегіально;
- регламент проведення судового засідання.
Стаття 62. Видалення свідків
Свідки, що з’явилися, до початку їх допиту видаляються із зали судового засідання.
Стаття 63. Подання та розгляд клопотань
Головуючий Суддя опитує сторони, чи мають вони клопотання. Особа, що заявила клопотання, повинна його обґрунтувати.
Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, розглядає кожне заявлене клопотання та задовольняє його або відмовляє в задоволенні.
Особа, якій суд відмовив у задоволенні клопотання, має право заявити його повторно у подальшому ході розгляду справи.
Клопотання може бути подане як під час розгляду справи на судовому засіданні, так і в електронному вигляді на порталі штату до початку засідання. Форму і правила подання клопотань в електронному вигляді встановлює Голова Верховного Суду.
Стаття 64. Обов’язки сторін і розгляд справи у разі неявки сторін
Сторони зобов’язані підготуватись до судового засідання. У разі необхідності, не пізніше ніж за п’ять годин до початку засідання, сторони повинні надати Суду клопотання про виклик свідків, інших учасників процесу та долучення матеріалів до справи. У разі порушення строку Суд має право відмовити стороні у виклику свідків або долученні матеріалів.
Неявка одного або декількох учасників процесу може бути підставою для перенесення засідання. Потребу у перенесенні оцінює Суд.
У винятковому випадку Суд задовольняє клопотання сторони щодо виклику свідка на засідання.
Стаття 65. Судова присяга
Кожен учасник, викликаний до Суду, перебуває під присягою, яку проголошує в такий спосіб: «Клянусь говорити правду і нічого, крім правди».
Порушення присяги Суду тягне за собою відповідальність згідно із законодавством штату Сан-Андреас.
Стаття 66. Визначення обсягу доказів та порядок їх дослідження
Обсяг доказів встановлюється матеріалами позовної заяви та може бути доповнений сторонами в ході судового засідання.
Докази зі сторони обвинувачення або позивача досліджуються першими, зі сторони відповідача або захисту — другими.
Стаття 67. Стислий судовий розгляд
Кожен учасник, який надає свідчення, зобов'язаний проголосити присягу.
Під час розгляду кримінальних справ Суддя надає слово сторонам почергово для встановлення обставин справи у наступному попередньому порядку:
- вступне слово сторони обвинувачення;
- вступне слово сторони захисту;
- допит відповідача стороною захисту;
- допит відповідача стороною обвинувачення;
- допит позивача стороною обвинувачення;
- допит позивача стороною захисту;
- виклик свідків та експертів зі списку — спочатку зі сторони обвинувачення, потім зі сторони захисту;
- допит свідків (експертів) та інших учасників процесу — спочатку стороною, яка їх викликала, потім — протилежною;
- дослідження документів, аудіо- та відеозаписів;
- заключне слово сторони обвинувачення;
- заключне слово сторони захисту;
- останнє слово відповідача (у разі розгляду кримінальної справи).
Під час розгляду адміністративних і цивільних справ Суддя надає слово сторонам почергово для встановлення обставин справи у такому порядку:
- вступне слово позивача та його представника;
- вступне слово відповідача та його представника;
- питання сторін одна одній у порядку, передбаченому законом;
- допит сторін як свідків — не обов’язкова стадія;
- виклик свідків та експертів зі списку — спочатку від позивача, потім від відповідача;
- допит свідків (експертів) та інших учасників — спочатку тією стороною, яка їх викликала, потім протилежною;
- заключне слово позивача;
- заключне слово відповідача.
Суд має право ставити свої запитання допитуваним особам.
Під час судового розгляду до стадії заключного слова сторони мають право заявляти заперечення щодо доводів та пояснень інших учасників справи. Суд розглядає заперечення та ухвалює відповідне рішення з обґрунтуванням.
Дослідження документів є необов’язковою фазою та може бути пропущено Судом.
Суд має право змінювати окремі стадії засідання у разі об'єктивної необхідності та за умови, що це не порушує прав сторін.
Стаття 68. Початок судового розгляду
Після завершення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
Судове засідання в кримінальному провадженні починається з вступного слова державного обвинувача (оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акту тощо). Якщо в рамках кримінального провадження пред’явлено цивільний позов — слово надається потерпілому або його представнику, а в разі їх відсутності — головуючий суддя оголошує короткий зміст цивільного позову.
Вступне слово в цивільному або адміністративному провадженні надається позивачу або його представнику.
Суд, з урахуванням розумних строків, може обмежити тривалість проголошення вступного слова сторонами.
Стаття 69. Початок судового розгляду цивільного та адміністративного провадження
Після завершення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
Суд заслуховує вступне слово позивача або його представника, а також інших учасників справи.
У вступному слові учасники справи в усній формі коротко викладають зміст і підстави своїх вимог та заперечень по суті позову, надають необхідні пояснення до них.
Якщо у справі заявлено кілька вимог, суд може зобов’язати сторони та інших учасників надати окреме пояснення щодо кожної з них.
Учасники справи за дозволом головуючого можуть ставити одне одному запитання. Порядок постановки запитань:
- позивачу та/або його представнику — відповідач або його представник, третя особа на стороні відповідача, інші учасники справи;
- відповідачу — позивач та/або його представник, третя особа на стороні позивача, інші учасники справи;
- іншим учасникам справи — позивач та/або його представник, третя особа на стороні позивача, відповідач, третя особа на стороні відповідача, інші учасники.
Суд за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи має право зняти запитання, що не стосуються предмета спору, та ставити запитання учасникам процесу самостійно.
Якщо учасники процесу висловлюються нечітко або з їхніх слів неможливо зрозуміти, чи визнають вони обставини, чи заперечують їх, суд може вимагати конкретної відповіді — «так» або «ні».
Стаття 70. Роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення, вступне слово сторони захисту
Після оголошення обвинувачення головуючий роз’яснює обвинуваченому суть обвинувачення та запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них окремо.
Після виконання норм, передбачених частиною першою цієї статті, суд надає право вступного слова стороні захисту.
Стаття 71. Особливості адміністративного, цивільного провадження та проваджень в апеляційній або касаційній інстанціях
В адміністративному та цивільному процесі відсутнє поняття допиту сторін, окрім випадків, передбачених цим Законом. Сторони мають право ставити одна одній запитання на підставі статті 69 цього Закону.
Проведення засідань в апеляційній та касаційній інстанціях у всіх видах судочинства відбувається в окремому порядку, встановленому цим Законом або судом.
Стаття 72. Допит обвинуваченого
Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання у кримінальному провадженні, після чого першим допитує обвинуваченого державний обвинувач, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть ставити запитання потерпілий, інші обвинувачені, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також суд. Крім того, суд має право протягом усього допиту ставити обвинуваченому уточнюючі запитання.
Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів неможливо зробити висновок, чи визнає він обставини, чи заперечує їх, суд має право вимагати конкретної відповіді — «так» або «ні».
Стаття 73. Допит свідка, потерпілого, експерта
Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з’ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з’ясовує, чи ознайомлений свідок зі своїми правами та обов’язками, і в разі потреби роз’яснює їх, а також попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і завідомо неправдиві свідчення.
Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги.
Суд зобов’язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого затягування часу, захистити свідків від образ або порушення правил допиту.
Кожного свідка допитують окремо. Свідки, які ще не дали показання, не мають права перебувати в залі судового засідання.
За клопотанням сторони обвинувачення або свідка, допит може проводитися за відсутності певного допитаного свідка.
Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту – захисник. Під час прямого допиту забороняється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь або її підказка. Після прямого допиту суд може за клопотанням сторін призначити перехресний допит свідка. При перехресному допиті дозволяються навідні запитання.
Під час допиту свідка сторонами у кримінальному провадженні головуючий за протестом сторони або за власною ініціативою має право зняти запитання, які не стосуються суті кримінального провадження.
Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів неможливо зробити висновок, чи визнає він обставини або заперечує їх, суд має право вимагати конкретної відповіді — «так» або «ні».
Після допиту свідкові можуть бути поставлені запитання потерпілим, відповідачем, їх представниками, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також судом.
Свідка може бути допитано повторно під час цього або наступного судового засідання за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або з ініціативи суду, зокрема якщо в ході судового розгляду з’ясувалося, що свідок може надати показання щодо обставин, про які його не запитували. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.
Суд має право призначити одночасний допит двох або більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з’ясування причин розбіжностей у їхніх свідченнях.
Допитаний свідок може залишатися в залі судового засідання.
Перед допитом потерпілого головуючий з’ясовує його стосунки з обвинуваченим. Крім того, головуючий попереджає потерпілого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.
За клопотанням сторони, потерпілого або з власної ініціативи суд має право викликати експерта для допиту з метою роз’яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу і приводить до присяги.
Допит потерпілого й експерта проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п’ятою – одинадцятою цієї статті.
Стаття 74. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків у цивільному та адміністративному процесах
Якщо сторона, третя особа або їхні представники заявляють, що їм особисто відомі факти, які мають значення для справи, вони — за їхньою згодою — можуть бути допитані як свідки відповідно до статті 73 цього Закону.
Стаття 75. Дослідження документів, звуко- та відеозаписів
Дослідження документів, звуко- та відеозаписів здійснюється судом під час підготовчого процесу, а в разі долучення матеріалів під час засідання — під час перерви. Дослідження в окремому спеціальному порядку можливе на розсуд суду або за клопотанням сторін з обов’язковим оголошенням про початок відповідної стадії.
Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші документи, залучені до матеріалів кримінального провадження, якщо в них викладені або засвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, мають бути вивчені у судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження.
Під час спеціального порядку дослідження відтворення звукозапису та демонстрація відеозапису здійснюється для кожного учасника особисто. За потреби звукозапис або відео можуть бути відтворені повторно повністю або частково.
З метою з’ясування відомостей, що містяться в документах, звуко- та відеозаписах, суд може залучити фахівця. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документації, відео- та фотозаписів свідкам, експертам, фахівцям.
Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження документ або наданий суду для ознайомлення учасником кримінального провадження викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право звернутися до суду з проханням виключити його з переліку доказів та вирішити справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.
У процесі дослідження доказів суд має право користуватись усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями фахівця, наданими на основі його спеціальних знань.
Фахівцю можуть бути поставлені запитання щодо суті наданих усних консультацій або письмових роз’яснень. Першим ставить питання той, хто заявив клопотання про залучення фахівця, а далі — інші учасники кримінального провадження. Суд має право ставити питання фахівцю у будь-який момент дослідження доказів.
Стаття 76. Завершення з’ясування обставин та перевірки їх доказами
Після з’ясування обставин, встановлених під час провадження, та перевірки їх доказами, головуючий у судовому засіданні з’ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судове провадження і чим саме.
У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду, суд їх розглядає, у зв’язку з чим має право ставити запитання сторонам або іншим учасникам провадження.
За відсутності клопотань або після їх розгляду, якщо вони були подані, суд оголошує про завершення судового слідства та перехід до судових дебатів.
Стаття 77. Судові дебати
Судові дебати складаються з промов позивача, державного обвинувача, потерпілого або його представника, обвинуваченого/відповідача або його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Якщо в судовому розгляді брали участь кілька прокурорів, у судових дебатах за їхнім рішенням має право виступити один з них або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію щодо окремої частини обвинувачення.
Якщо в судовому розгляді брали участь кілька обвинувачених, відповідачів, позивачів, потерпілих, які заявили цивільний позов у кримінальному провадженні, захисників, представників, порядок їхніх виступів у судових дебатах встановлює суд.
Учасник судових дебатів не має права посилатися на докази, які не розглядалися в судовому засіданні або визнані судом недопустимими. Якщо під час дебатів виникає необхідність подати нові докази, суд поновлює судове слідство та перевірку доказів, а після його завершення знову відкриває дебати щодо додатково досліджених обставин.
Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів. При цьому суд має право зупиняти учасників дебатів, якщо вони торкаються обставин, що не стосуються справи, а також доказів, визнаних недопустимими, або повторно допускають висловлювання образливого чи непристойного характеру, і передати слово іншому учаснику дебатів.
Після виголошення промов усіма учасниками дебатів кожен із них може виступити ще раз із реплікою. Право останньої репліки належить відповідачеві/обвинуваченому або його захиснику.
Стаття 78. Винесення рішення
Після завершення судових дебатів Суд видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Під час судового розгляду в нарадчій кімнаті можуть перебувати лише судді, які розглядають справу, Голова Верховного Суду або присяжні.
Якщо справа розглядається Судом присяжних, Суддя, враховуючи результати судового слідства, формулює питання, які підлягають вирішенню присяжними, та оголошує їх.
Після оголошення питань присяжні видаляються до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту більшістю голосів.
Якщо голоси розділилися порівну, ухвалюється найбільш сприятливий для сторони обвинувачення вердикт.
Після ухвалення вердикту присяжні повертаються до зали засідань, де його оголошує голова колегії.
Після оголошення вердикту Суддя видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Стаття 79. Вирок або рішення суду
Після складання вироку Суддя повертається до зали судового засідання та зачитує його, якщо Судом не прийнято інше рішення.
Суд має право ухвалити рішення протягом 72 годин. Ухвалення рішення понад зазначений строк допускається у виняткових випадках, а також у разі, якщо необхідне затвердження або роз’яснення від Федерального Суду.
Якщо під час розгляду справи Судом було виявлено ознаки порушення закону, що не були предметом розгляду, Суддя має право звернути увагу відповідальних осіб на виявлені порушення та зобов’язати їх повідомити Суд про вжиті заходи, або зобов’язати Офіс Генерального прокурора штату Сан-Андреас провести перевірку щодо встановлених обставин.
Стаття 80. Набрання чинності вироком або рішенням суду
Вирок або рішення Суду набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржене у випадках і порядку, передбачених цим Законом.
Оскарження вироку або рішення Суду не зупиняє його дії і не обмежує його законної сили. Дія оскаржуваного судового акту може бути зупинена вищим Судом за клопотанням особи, яка подає скаргу.
Вирок або рішення Суду, що набрали законної сили, підлягають виконанню у строк, встановлений Судом. Якщо у встановлений строк рішення не виконане добровільно, Офіс Генерального прокурора штату Сан-Андреас спільно з Секретною Службою здійснює примусове виконання судового акту.
Якщо рішенням Суду призначено покарання за вчинений злочин, його виконання забезпечується судовими приставами або іншими державними органами за рішенням Суду негайно в залі суду.
ГЛАВА 14. ЗАОЧНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 81. Підстави для заочного провадженняУ разі неявки на судове засідання одного з фігурантів справи, який був повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив про поважні причини неявки та не просив розглянути справу за його відсутності, справа може бути розглянута у порядку заочного провадження.
Стаття 82. Порядок заочного провадження
При розгляді справи у порядку заочного провадження суд проводить судове засідання в загальному порядку, досліджує докази, подані особами, які беруть участь у справі, враховує їхні доводи та приймає рішення, яке називається заочним.
Сторони мають право письмово викласти свої позиції, вимоги та інші аргументи, які можуть вплинути на рішення суду.
РОЗДІЛ V. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ У СУДОЧИНСТВІ, КЛОПОТАННЯ, ВІДВОДИ
ГЛАВА 15. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ УЧАСТЬ У СУДОЧИНСТВІ
Стаття 83. Обставини, що виключають участь у судочинствіСуддя або прокурор не може брати участі у провадженні у справі, якщо він:
- є потерпілим у справах приватного або приватно-публічного обвинувачення, цивільним позивачем або відповідачем у цій справі;
- брав участь у справі як присяжний, експерт, спеціаліст, понятій, захисник, законний представник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого, цивільного позивача або відповідача, а суддя також — як прокурор у цій справі;
- є близьким родичем будь-якого з учасників справи;
- раніше розглядав цю ж справу у суді іншої інстанції;
- прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи;
- існують інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді;
- був звільнений з посади судді або прокурора.
Участь прокурора в цьому ж кримінальному провадженні у судах першої, апеляційної чи касаційної інстанцій як прокурора не є підставою для його відводу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, його рішення або окрема думка в інших справах, а також публічне висловлення ним правової позиції не можуть бути підставою для відводу.
Підстави для відводу захисника, представника відповідача або позивача:
- особа не має права бути захисником чи представником, якщо вона раніше брала участь у справі як суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, експерт тощо;
- особа вже надавала правову допомогу іншій стороні, інтереси якої суперечать інтересам клієнта;
- зупинення або припинення права на адвокатську діяльність;
- є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого, позивача, відповідача або будь-кого зі складу суду.
Спеціаліст, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участь у провадженні за наявності підстав, зазначених у частині першій цієї статті, за аналогією до посад.
ГЛАВА 16. ВІДВОДИ
Стаття 84. Відвід учасникам процесуВідвід (самовідвід) — це усунення учасників судового процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або з ініціативи самого відвідного — самовідвід) за наявності передбачених законодавством обставин, що викликають сумніви в їхній неупередженості або з інших підстав, передбачених законом.
За наявності суттєвих обставин, підтверджених доказами і фактами, один учасник процесу може заявити відвід іншому учаснику.
Форма та порядок подання Заяви про відвід мають відповідати встановленим формі та вимогам.
Заява про відвід повинна бути обґрунтованою.
Стаття 85. Розгляд відводу
За наявності обставин, передбачених статтею 83 цього Закону, учасники процесу можуть заявити відвід. Відвід заявляється до початку судового засідання. Після його початку відвід допускається лише в разі, якщо підстави для нього стали відомі пізніше.
Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, розглядається цим самим суддею.
Відвід судді, який входить до колегії, розглядається іншими суддями без участі судді, якому заявлено відвід. Він має право залишитися в залі суду до рішення суддівської колегії. Також він може надати пояснення з приводу відводу.
Відвід кільком суддям або всьому складу суду розглядається тим же судом у повному складі більшістю голосів.
Відмова в задоволенні відводу суддею може бути оскаржена до Голови Верховного Суду або його заступників.
Рішення про відвід інших учасників судового засідання, не передбачених у частинах 2–4, приймає суддя, що розглядає позов.
Участь прокурора у досудовому розслідуванні чи судовому розгляді не перешкоджає його подальшій участі в справі.
Якщо повторно поданий відвід має ознаки зловживання правом із метою затягування процесу, суд може залишити таку заяву без розгляду.
Стаття 86. Наслідки відводу
У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді справа передається іншому судді.
У разі відводу складу суду — заміну призначає Голова Верховного Суду або його заступники.
У разі відводу слідчого, прокурора у кримінальному провадженні — негайно призначаються інші особи відповідними керівниками.
У разі відводу експерта або спеціаліста — залучаються інші учасники у строк, визначений судом.
У разі відводу захисника або представника, суд роз’яснює право на нового представника, надає не менше 24 годин для його залучення з можливим перенесенням слухання. Також особа має право відмовитися від залучення іншого представника й подати клопотання про продовження засідання або скорочення терміну підготовки.
ГЛАВА 17. КЛОПОТАННЯ
Стаття 87. Заяви, клопотання, протести, запереченняПід час розгляду справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування з процесуальних питань у заявах і клопотаннях, а також висловлюють заперечення й протести проти таких заяв і клопотань.
Заяви, клопотання та заперечення подаються в письмовій або усній формі.
Заяви, клопотання, протести й заперечення подаються та розглядаються у встановленому порядку. У разі, якщо такий порядок не встановлено — він визначається судом.
Стаття 88. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, протесту
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення, протест повинні відповідати встановленій формі та вимогам.
Письмові заяви, клопотання, протести, заперечення підписуються заявником або його представником.
Якщо суд встановить, що письмову заяву (клопотання, протест, заперечення) подано без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, така заява повертається заявникові з відмовою в її задоволенні.
ГЛАВА 18. СУДОВИЙ ШТРАФ, АРЕШТ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
Стаття 89. Судовий штрафСудовий штраф може бути застосований судом як у межах розгляду справи, так і за його результатами. Судовий штраф оформлюється у вигляді постанови суду.
Розмір судового штрафу, накладеного на громадян, не може перевищувати $200 000 доларів США, на посадових осіб — $300 000 доларів США, на державні або недержавні організації — $500 000 доларів США.
Примітка: Штраф, накладений на державну організацію, вираховується із суми преміальних коштів, виділених цій організації з бюджету Уряду штату.
Штраф сплачується через Державну казначейську службу штату Сан-Андреас.
Після сплати штрафу документи, що підтверджують його оплату, повинні бути надані суду, який наклав штраф. У разі несплати штрафу в установлений строк суд може ухвалити рішення про примусове стягнення коштів, що доручається Секретній Службі.
Судовий штраф не є заходом кримінальної чи адміністративної відповідальності і не є покаранням за правопорушення. Це захід впливу, який забезпечує дотримання заборон і належне виконання зобов’язань у межах судового провадження.
За злісне невиконання судового акту особа може бути притягнута до відповідальності згідно з законами штату Сан-Андреас.
Особа, щодо якої винесено постанову про накладення штрафу, може звернутися до суду з клопотанням про відтермінування його сплати на розумний строк.
Підставою для відтермінування сплати штрафу є недостатній дохід, що підтверджується відповідними довідками. Відсутність готівки на момент призначення штрафу, за умови, що дохід особи дозволяє його оплатити, не є підставою для відтермінування.
Стаття 89.1 Арешт за неповагу до суду
Суддя, який розглядає справу, має право видати ордер на арешт осіб, що вчинили злочин, передбачений частиною 5 статті 16.1 Кримінального кодексу, без висунутих обвинувачень з боку Офісу Генерального прокурора.
Рішення про арешт може бути оскаржене в суді вищої інстанції.
Стаття 90. Підстави забезпечення позову
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи має право застосувати передбачені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як після прийняття судом позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- неприйняття таких заходів може суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду або відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
- очевидні ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а також порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до суду з позовом щодо такого рішення, дій чи бездіяльності.
Постанову про забезпечення позову виносить суд першої інстанції, а якщо відкрито апеляційне провадження — такий припис може винести суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Стаття 91. Види забезпечення позову
Позов може бути забезпечений шляхом:
- зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- заборони відповідачу вчиняти певні дії;
- заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупинення стягнення за виконавчим документом або іншим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення мають бути співмірні із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), захисту яких просить заявник, з наслідками прийняття таких заходів для зацікавлених осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії актів Спікера Сенату, Сенату, Губернатора, Віце-губернатора, Верховного Суду, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, або встановлення для них заборони чи обов’язку вчиняти певні дії;
- зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони чи обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
- зупинення рішення органу уряду, що здійснює державне регулювання у сферах послуг і підприємництва, про встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
- зупинення дії індивідуальних актів Казначейства, прийнятих на виконання рішень уряду про проведення фінансової перевірки державного органу, а також встановлення для Казначейства заборони або обов’язку вчиняти певні дії, або утримуватися від їх вчинення;
- зупинення дії наказу або розпорядження командира (начальника), наданого державному службовцю в умовах воєнного або надзвичайного стану чи бойової обстановки.
Зупинення дії нормативно-правового акта як заходу забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка подала позов щодо такого акту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у (або призводять до):
- припинення, відтермінування, зупинення або іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендеру чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави, органу місцевого самоврядування або за участю суб’єкта, призначеного державним органом до складу комісії, що проводить таку процедуру.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у (або призводять до):
- припинення, відтермінування, зупинення або іншого втручання у процедуру добору кандидатів на посаду судді, прокурора, конкурсу на посаду судді, прокурора або призначення на ці посади.
Заява про забезпечення позову повинна відповідати встановленій формі та вимогам.
Заява про забезпечення позову подається:
- одночасно з поданням позову — до суду, до якого подається позов згідно з правилами підсудності, встановленими цим Законом;
- після відкриття провадження у справі — до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше трьох днів з дня її надходження, але до початку судового засідання.
Заява про забезпечення позову подається до початку судового засідання, але не пізніше ніж за 5 годин до його початку, або безпосередньо перед початком засідання.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Стаття 93. Скасування заходів забезпечення позову
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду.
Відмова в скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з аналогічним клопотанням за наявності нових обставин, які обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом для подання позову, також скасовуються у випадку:
- відмови у задоволенні позовної заяви;
- закриття або завершення провадження без скасування оскаржуваного рішення.
Стаття 99. Судові акти, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише судові акти першої інстанції протягом 72 годин з моменту їх винесення.
Стаття 100. Право на апеляційне оскарження
Апеляційну скаргу мають право подати:
- підозрюваний, обвинувачений, відповідач, його законний представник або захисник;
- державний обвинувач, прокурор;
- потерпілий або його законний представник — у частині, яка стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції;
- позивач або його законний представник;
- представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження — у частині, що стосується інтересів цієї юридичної особи;
- фізична або юридична особа — у частині, яка стосується її інтересів при розгляді питання про долю речових доказів, документів, наданих суду;
- викривач — у частині, яка стосується його інтересів при вирішенні питання про виплату йому винагороди як викривачу;
- інші особи у випадках, передбачених цим Законом.
Апеляційна скарга повинна містити вмотивовані та обґрунтовані чинним законодавством аргументи.
Апеляційна скарга не вважається вмотивованою, якщо її подає особа, яка була належним чином повідомлена про судове засідання, але не з’явилася, а згодом посилається на те, що суд не врахував її аргументи або аргументи її сторони.
Скарга також не вважається вмотивованою, якщо її подає представник, залучений після засідання, при цьому сама особа не з’явилась і пізніше заявляє про ігнорування її аргументів.
Акт суду першої інстанції, прийнятий за результатами заочного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку лише на підставі того, що учасник не був присутній.
Судове рішення не може бути оскаржене на підставі заперечення фактів, які не оспорювалися під час розгляду і які суд визнав не доцільними для розгляду.
Оскарження затверджених судом угод про співпрацю з правосуддям відбувається в апеляційному порядку згідно з чинним законодавством штату Сан-Андреас.
Якщо апеляційні скарги подаються різними особами на один судовий акт, вони об'єднуються в одне провадження.
Стаття 102. Порядок і строки апеляційного оскарження
Апеляційну скаргу, якщо інше не передбачено цим Законом, може бути подано на вирок або інший судовий акт.
Строки подання апеляційної скарги встановлюються у 72 години з моменту набрання судовим актом законної сили.
Строки подання апеляційної заяви в межах угоди зі слідством встановлюються чинним законодавством і умовами угоди.
Протягом строків апеляційного оскарження матеріали оскаржуваного провадження не можуть бути витребувані з суду.
Після надходження апеляційної скарги до канцелярії суд розглядає її у строк до 48 годин і приймає відповідне рішення.
Стаття 103. Вимоги до апеляційної скарги
Апеляційна скарга подається у письмовій формі за встановленою формою та відповідно до вимог. Позивач зобов’язаний повністю обґрунтовано й аргументовано зазначити, у чому полягає незаконність або необґрунтованість судового рішення.
Якщо в апеляційній скарзі зазначені обставини, які не були вивчені судом першої інстанції, або докази, що не подавалися до суду, мають бути зазначені причини цього.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо її подає захисник, адвокат чи законний представник будь-якої сторони — додається договір на надання правової допомоги або інший документ, що підтверджує повноваження.
Апеляційна скарга в адміністративному або цивільному процесі може містити клопотання про участь особи в розгляді. За відсутності — вважається, що особа не бажає бути присутньою.
Апеляційна скарга в кримінальному процесі може містити клопотання про розгляд справи без участі особи. За відсутності — вважається, що особа бажає бути присутньою.
Судовий збір сплачується згідно з чинним законодавством.
Стаття 104. Залишення апеляційної скарги без руху, відмова у відкритті або продовженні провадження
Суддя, встановивши, що скарга подана без дотримання вимог статті 99 цього Закону, відмовляє у відкритті провадження.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду, якщо:
- подана з порушенням вимог частини 1;
- її подала особа, що не має такого права;
- вона не підлягає розгляду в апеляційному суді;
- подана з порушенням строків апеляційного оскарження (крім випадків угоди зі слідством).
Відмова також надається, якщо оскаржено акт, який не підлягає апеляційному оскарженню.
Відмова у відкритті провадження або залишення скарги без руху може бути оскаржена у касаційному порядку.
Це не позбавляє права повторного звернення в межах встановлених строків.
Стаття 105. Наслідки подання апеляційної скарги
Подання скарги не зупиняє набрання чинності та виконання рішення, крім випадків, визначених частиною 2.
Якщо подано клопотання про зупинення дії рішення, суд за наявності підстав може його задовольнити.
Стаття 106. Підготовка до апеляційного розгляду
Суддя протягом 72 годин після прийняття апеляційної скарги до провадження:
- встановлює дату судового засідання;
- розглядає заперечення, подані сторонами проти апеляційної заяви;
- розглядає інші клопотання, зокрема клопотання про проведення заочного судового засідання;
- розглядає інші питання, обставини тощо, необхідні для апеляційного розгляду.
Обвинувачений підлягає обов'язковому виклику на судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою участь такого. У разі, якщо обвинувачений утримується під вартою, обвинувачений може судом не викликатися.
Стаття 107. Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Особи, зазначені в статті 100 цього Закону, мають право подати до суду апеляційної інстанції мотивований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу на суд першої інстанції в письмовій формі протягом строків, встановлених загальними положеннями.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу повинен бути складений за встановленою формою.
У відзиві (запереченні) на апеляційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь в апеляційному розгляді.
Стаття 108. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційних вимог, якщо таким чином не погіршується становище обвинуваченого, відповідача або особи, щодо якої вирішується питання про застосування заходів державного примусу, обмеження або позбавлення волі. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надходили, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно вивчити обставини, встановлені під час провадження, за умови, що такі були вивчені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, а також може вивчити докази, які не вивчалися судом першої інстанції, або якщо докази стали відомі після винесення судового рішення, яке оскаржується.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, які не були пред'явлені в суді першої інстанції.
Стаття 108. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційних вимог, якщо це не погіршує становище обвинуваченого, відповідача або особи, щодо якої вирішується питання про застосування заходів державного примусу, обмеження чи позбавлення волі. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надходили, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно вивчити обставини, встановлені під час провадження, якщо такі були вивчені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, а також може дослідити докази, які не були вивчені судом першої інстанції, або якщо докази стали відомими після винесення оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, які не були висунуті у суді першої інстанції.
Стаття 109. Особливості розгляду в апеляційному порядку цивільних та адміністративних справ
Апеляційні скарги на акти суду з адміністративних або цивільних справ розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи у таких випадках:
- відсутність клопотань усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
- неявка жодного з учасників справи на судове засідання, попри належне повідомлення про дату, час і місце розгляду;
- апеляційна скарга на акт суду першої інстанції, ухвалений у порядку заочного провадження.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги з обов’язковим викликом учасників справи.
У разі розгляду скарги із викликом учасників процедура встановлюється згідно зі статтею 110 цього Закону.
Стаття 110. Апеляційний розгляд у кримінальному процесі
Апеляційний розгляд здійснюється відповідно до правил і процесів судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом та іншими правовими нормами чинного законодавства.
Після дій, передбачених статтями 60–63 цього Закону, і вирішення клопотань головуючий суддя у необхідному обсязі доповідає зміст оскаржуваного рішення, аргументи сторін, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, а також з'ясовує, чи підтримують свої скарги й заперечення ті, хто їх подав.
Для викладення аргументів та у дебатах сторін першочергове право виступу має особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо скарги подали обидві сторони, першою виступає сторона захисту.
Неявка сторін або інших учасників процесу не перешкоджає проведенню засідання. Якщо учасник не повідомив про поважну причину відсутності, він може бути притягнутий до відповідальності.
Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення відповідачеві, обвинуваченому або його представнику надається останнє слово. Висловлення протестів щодо його промови не допускається.
Суд має право відступати від встановленого порядку проведення засідання.
Стаття 111. Повноваження суду апеляційної інстанції після розгляду апеляційної скарги
За результатами апеляційного розгляду скарги на вирок або рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право:
- залишити вирок, акт або рішення суду без змін;
- змінити вирок, акт або рішення;
- скасувати вирок, акт повністю або частково та ухвалити новий вирок, акт;
- скасувати рішення, акт повністю або частково та ухвалити нове рішення, акт;
- скасувати вирок, акт або рішення та закрити кримінальне провадження.
Стаття 112. Зміна вироку або рішення суду судом апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
- пом’якшення призначеного покарання, якщо суд визнає, що покарання не відповідає тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого/відповідача;
- зміни правової кваліфікації правопорушення;
- зміни суми штрафу;
- зміни правової кваліфікації на менш тяжке діяння;
- застосування додаткових санкцій, якщо попереднє рішення було м’якшим;
- збільшення строку відбуття покарання, якщо попереднє не відповідає тяжкості правопорушення;
- в інших випадках на розсуд суду.
Стаття 113. Підстави для скасування або зміни судового акта судом апеляційної інстанції
Підставами є:
- неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи або їх недоведеність;
- невідповідність висновків суду фактичним обставинам;
- істотне порушення вимог чинного законодавства судом першої інстанції;
- неправильне застосування законодавства штату Сан-Андреас;
- порушення або неправильне застосування норм права штату;
- розгляд справи без належного повідомлення учасників;
- прийняття справи з порушенням підсудності;
- акт винесено незаконним складом суду;
- порушення правил підсудності;
- відсутність фіксації засідання, якщо вона була обов’язковою;
- непрактиковане застосування судового прецеденту у подібній справі.
Стаття 114. Неповнота судового розгляду
Судове розгляд визнається неповним, якщо залишилися не дослідженими обставини, що можуть мати істотне значення, зокрема:
- суд відхилив клопотання про допит, дослідження доказів або інші дії, що могли вплинути на законність рішення;
- потреба в дослідженні обставин випливає з нових даних, виявлених в апеляції.
Стаття 115. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам
Рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам, якщо:
- висновки не підтверджуються доказами;
- суд не врахував докази, що могли змінити рішення;
- у разі спірних доказів не зазначено, чому перевага надана одним, а інші визнано нікчемними;
- у рішенні наявні суттєві суперечності.
Вирок або рішення скасовуються лише у разі, якщо ця невідповідність вплинула або могла вплинути на висновки про винуватість/невинуватість.
Стаття 116. Істотні порушення законодавства та неправильне його застосування
Істотним визнається порушення, яке завадило або могло завадити ухваленню законного рішення.
Неправильне застосування закону – це:
- незастосування закону, який підлягав застосуванню;
- застосування неактуального або непридатного закону;
- неправильне тлумачення закону.
ГЛАВА 20. ПРОВАДЖЕННЯ В КАСАЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ
Стаття 117. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядкуУ касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та акти суду першої інстанції, якщо такий акт набрав законної сили, і з моменту його ухвалення минуло 72 години.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку особами, які мають право подавати апеляційні скарги.
Акти суду після перегляду їх у касаційному порядку, а також касаційні рішення підлягають оскарженню в тому ж порядку до Голови Верховного Суду.
ч. 3.1. Акти суду після перегляду їх у касаційному порядку Головою Верховного Суду можуть бути оскаржені до Федерального Суду.
ч. 3.2. Голова Верховного Суду та Федеральний Суд мають право самостійно визначати порядок касаційного провадження.
Касаційна скарга повинна містити вмотивовані та обґрунтовані аргументи відповідно до чинного законодавства. Скарга не вважається вмотивованою, якщо її подає особа, яка була належно повідомлена про засідання, але не з’явилась, а згодом стверджує, що суд не врахував її аргументи.
Стаття 118. Вимоги до касаційної скарги
Скарга подається у письмовій формі за встановленим зразком. Позивач має обґрунтувати, у чому полягає незаконність або необґрунтованість судового рішення.
Якщо у скарзі зазначаються обставини, що не розглядалися раніше, необхідно вказати причини.
Скарга підписується особою, яка її подає. Якщо це адвокат чи представник, додаються документи, що підтверджують повноваження.
У цивільному та адміністративному провадженні скарга може містити клопотання про розгляд справи з участю заявника.
У кримінальному провадженні — навпаки: у разі відсутності клопотання вважається, що особа бажає брати участь у засіданні.
Оплата судового збору здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Стаття 119. Прийняття, залишення касаційної скарги без руху, відмова у відкритті або продовженні провадження
Касаційне провадження відкривається протягом 48 годин з моменту надходження скарги, якщо немає підстав для її залишення без руху або відмови.
Якщо скарга подана без дотримання вимог, суддя може відмовити у відкритті провадження.
Скарга не приймається до провадження:
- якщо вона подана особою, що не має такого права;
- подана на акт, який не підлягає касаційному оскарженню;
- скарга необґрунтована з огляду на подані документи;
- пропущено строк подання скарги.
Відмова не позбавляє права повторного звернення у межах встановлених строків.
Стаття 120. Наслідки подання касаційної скарги
Подання скарги не зупиняє виконання рішення, крім випадків, передбачених ч. 2.
У разі клопотання про зупинення дії рішення, суд за наявності поважних підстав може задовольнити таке клопотання.
Стаття 121. Підготовка до касаційного розгляду
Протягом 48 годин після прийняття скарги суддя:
- встановлює дату засідання;
- розглядає заперечення сторін;
- розглядає інші клопотання, зокрема про заочний розгляд;
- вирішує всі підготовчі питання.
Обвинувачений викликається на розгляд, якщо питання стосується погіршення його становища. Якщо він під вартою, суд може не викликати його.
Стаття 122. Відзив (заперечення) на касаційну скаргу
Особи, передбачені статтею 96 цього Закону, можуть подати відзив у письмовій формі у строки, встановлені судом.
Відзив подається за встановленою формою.
У ньому вказується, чи бажає особа брати участь у засіданні.
Стаття 123. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Суд перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не досліджує докази і не встановлює обставини.
Суд розглядає справу в межах скарги, але має право вийти за її межі, якщо це не погіршує становище обвинуваченого. Якщо є підстави прийняти рішення на користь осіб, що не подавали скарги, суд зобов’язаний це зробити.
Стаття 124. Особливості розгляду в касаційному порядку цивільних та адміністративних справ
Скарги розглядаються без виклику сторін, якщо:
- немає клопотань про розгляд з їх участю;
- сторони не прибули, хоча були належно повідомлені;
- справа розглядалася у заочному порядку.
Суд може розглядати скаргу з викликом учасників за необхідності.
Процедура встановлюється згідно зі статтею 111.
Стаття 125. Касаційний розгляд у кримінальному процесі
Проводиться за правилами апеляційного розгляду з урахуванням особливостей цієї глави.
Після озвучення обставин і аргументів з’ясовується, чи підтримують сторони свої позиції.
Першим виступає заявник скарги, далі — інші сторони. Суд може обмежити час виступів.
Неявка сторін не заважає розгляду. За неявку без поважної причини особа може бути притягнута до відповідальності.
Після завершення розгляду суд видаляється до нарадчої кімнати.
Суд може відступити від встановленого порядку засідання.
Стаття 126. Повноваження суду касаційної інстанції після розгляду скарги
Суд касаційної інстанції має право:
- залишити рішення без змін;
- змінити вирок, акт чи рішення;
- скасувати повністю або частково та ухвалити новий акт, вирок або рішення;
- скасувати та закрити провадження.
Стаття 127. Підстави для скасування або зміни рішення судом касаційної інстанції
Основні підстави:
- неповнота судового розгляду;
- невідповідність висновків фактам;
- істотне порушення закону;
- неправильне застосування законодавства.
Додаткові обставини:
- незаконний склад суду;
- порушення правил підсудності;
- відсутність фіксації засідання, якщо це було обов’язковим.
РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА 21. СУДОВІ ЗБОРИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ
Стаття 128. Судовий збірПри зверненні до суду позивач зобов’язаний сплатити судовий збір для фінансування суддівського корпусу.
Від сплати звільняється Офіс Генерального Прокурора (у кримінальних, адміністративних справах, справах про правопорушення).
Збір сплачується готівкою або безготівково при поданні позову/скарги.
Готівковий збір передається діючому голові Верховного Суду.
Безготівковий — здійснюється банківським переказом на рахунок голови ВС.
Документи про оплату дійсні 48 годин.
Розмір збору для окружного суду — $15,000.
Для Федерального, Верховного та Апеляційного — $25,000.
$20,000 з кожної суми за зняття судимості спрямовується на фінансування судової системи.
Сума юридичної реабілітації — $120,000.
Вся сума спрямовується до казни штату Сан-Андреас.
Стаття 129. Компенсація
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються витрати на збір та інші судові витрати, крім витрат, ініційованих самим судом — вони компенсуються з федерального бюджету.
Ці ж правила діють і для апеляційної інстанції.
Позивач у цивільному, адміністративному або потерпілий у кримінальному процесі може вимагати компенсацію моральної шкоди чи інших збитків, загальна сума — не більше $500,000.
Відповідальність за виплату несе організація, у якій працював винний працівник.
Компенсація також може виплачуватись з казни уряду Сан-Андреас. Суд має право зобов’язати Губернатора провести переказ.