Закон "Про засоби масової інформації штату Сан-Андреас"
Глава I. Загальні положення
Стаття 1. Свобода масової інформаціїч. 1. У штаті Сан-Андреас пошук, отримання, виробництво та поширення масової інформації, заснування засобів масової інформації, володіння, використання та розпорядження ними, виготовлення, придбання, зберігання та експлуатація технічних пристроїв та обладнання, сировини та матеріалів, призначених для виробництва та поширення продукції засобів масової інформації, не підлягають обмеженням, за винятком випадків, передбачених законодавством штату Сан-Андреас про засоби масової інформації.
Стаття 2. Засоби масової інформації. Основні поняття
ч. 1. Для цілей цього Закону:
- під масовою інформацією розуміються повідомлення і матеріали, призначені для не обмеженого кола осіб: друковані, аудіо-, аудіовізуальні та інші;
- під засобом масової інформації розуміється періодичне друковане видання, мережеве видання, телеканал, радіоканал, телепрограма, радіопрограма, відеопрограма, кінохронікальна програма або інша форма періодичного поширення масової інформації під постійною назвою (найменуванням);
- під періодичним друкованим виданням розуміється газета, журнал, альманах, бюлетень або інше видання, що має постійну назву (найменування), поточний номер і виходить не рідше одного разу на рік;
- під радіо-, теле-, відео-, кінохронікальною програмою розуміється сукупність періодичних аудіо-, аудіовізуальних повідомлень та матеріалів (передач), що має постійну назву (найменування) і виходить у ефір (на екран) не рідше одного разу на рік;
- під продукцією засобу масової інформації розуміється тираж або частина тиражу окремого номеру періодичного друкованого видання, окремий випуск телеканалу, радіоканалу, радіопрограми, телепрограми, кінохронікальної програми, тираж або частина тиражу аудіо- або відеозапису програми, окремий випуск або оновлення мережевого видання, окремий випуск іншого засобу масової інформації;
- під поширенням продукції засобу масової інформації розуміються продаж, підписка, доставка, роздача періодичного друкованого видання, аудіо- або відеозапису програми, мовлення телеканалу, радіоканалу (телевізійне, радіо мовлення), мовлення телепрограми, радіопрограми як частина телеканалу, радіоканалу, демонстрація кінохронікальної програми, надання доступу до мережевого видання та інші способи поширення;
- під спеціалізованим засобом масової інформації розуміється такий засіб масової інформації, для реєстрації або поширення продукції якого встановлені спеціальні правила згідно з цим Законом;
- під редакцією засобу масової інформації розуміється організація, установа, підприємство або громадянин, об’єднання громадян, які здійснюють виробництво і випуск засобу масової інформації;
- під головним редактором розуміється особа, що очолює редакцію (незалежно від назви посади) та приймає остаточні рішення щодо виробництва і випуску засобу масової інформації;
- під журналістом розуміється особа, що займається редагуванням, створенням, збором або підготовкою повідомлень та матеріалів для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, пов'язана з ним трудовими або іншими договорними відносинами або займається такою діяльністю за його уповноваженням;
- під видавцем розуміється видавництво, інша установа, підприємство (підприємець), що забезпечує матеріально-технічне обслуговування виробництва продукції засобу масової інформації, а також юридична особа чи громадянин, для яких ця діяльність не є основною або не служить головним джерелом доходу;
- під розповсюджувачем розуміється особа, що здійснює розповсюдження продукції засобу масової інформації за договором з редакцією, видавцем або на інших законних підставах.
ч. 1. Цензура масової інформації, тобто вимога від редакції засобу масової інформації погоджувати повідомлення і матеріали з боку посадових осіб, державних органів, організацій, установ або громадських об'єднань, за винятком випадків, коли посадова особа є автором або інтерв'юйованим, а також накладення заборони на поширення повідомлень і матеріалів, їх частин – не допускається, окрім випадків, передбачених законами штату Сан-Андреас.
ч. 2. Створення та фінансування організацій, установ, органів або посад, чиїм завданням є здійснення цензури масової інформації – не допускається.
Стаття 4. Недопустимість зловживання свободою масової інформації
ч. 1. Не допускається використання засобів масової інформації для здійснення кримінально караних дій, для розголошення відомостей, що становлять державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю, для поширення матеріалів, що містять публічні заклики до терористичної діяльності або публічно виправдовують тероризм, інші екстремістські матеріали, а також матеріалів, що пропагують порнографію, культ насильства і жорстокості, і матеріалів, що містять нецензурну лайку.
ч. 2. Забороняється поширення в засобах масової інформації, а також в інформаційно-комунікаційних мережах відомостей про способи, методи розробки, виготовлення та використання, місця придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, нових потенційно небезпечних психоактивних речовин, про способи і місця культивування рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори, пропаганда яких-небудь переваг використання окремих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, нових потенційно небезпечних психоактивних речовин, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, а також поширення іншої інформації, поширення якої заборонено законами.
ч. 3. Порядок збору інформації журналістами на території (об'єкті) проведення антитерористичної операції визначається керівником антитерористичної операції.
ч. 4. При висвітленні антитерористичної операції забороняється поширення в засобах масової інформації відомостей про спеціальні засоби, технічні прийоми та тактику проведення такої операції, якщо їх поширення може завадити проведенню антитерористичної операції або поставити під загрозу життя і здоров'я людей.
ч. 5. Забороняється поширення в засобах масової інформації, а також в інформаційно-комунікаційних мережах відомостей, що містять інструкції щодо самостійного виготовлення вибухових речовин і вибухових пристроїв, незаконного виготовлення або переробки зброї, основних частин вогнепальної зброї.
Стаття 5. Законодавство про засоби масової інформації
ч. 1. Законодавство штату Сан-Андреас про засоби масової інформації складається з цього Закону та інших нормативних актів штату Сан-Андреас, що видаються відповідно до нього.
Глава II. Організація діяльності засобу масової інформації
Стаття 6. Засновникч. 1. Засновником (співзасновником) засобу масової інформації може бути громадянин, об'єднання громадян, організація, державний орган.
ч. 2. Не може бути засновником:
- громадянин, що відбуває покарання в місцях позбавлення волі або має судимість за скоєння злочинів з використанням засобів масової інформації або інформаційно-комунікаційних мереж, в тому числі мережі "Інтернет", або за скоєння злочинів, пов'язаних із здійсненням екстремістської чи терористичної діяльності, а також громадянин, що не досяг вісімнадцятирічного віку або визнаний судом недієздатним;
- об'єднання громадян, підприємство, установа, організація, діяльність яких заборонена законом.
Стаття 7. Реєстрація засобу масової інформації
ч. 1. Для здійснення своєї діяльності засіб масової інформації повинен бути зареєстрований.
ч. 2. Реєстрація здійснюється тільки засновником (співзасновником) цієї організації через Уряд штату Сан-Андреас в особі Державного казначея або його заступника шляхом подачі заяви на реєстрацію.
ч. 3. Видавництву може бути анульована реєстрація у разі несплати реєстраційного внеску, зміни засновника організації або за рішенням суду.
ч. 4. Вартість реєстрації засобу масової інформації та отримання необхідної ліцензії на ведення діяльності складає $250,000.
ч. 5. Засіб масової інформації зобов'язане сплачувати щомісячний податок у розмірі $150,000.
Глава III. Права та обов'язки журналіста
Стаття 8. Права журналістач. 1. Журналіст має право:
- шукати, запитувати, отримувати та поширювати інформацію;
- відвідувати державні органи та організації, підприємства та установи, органи громадських об'єднань або їх прес-служби, з попереднім погодженням з керівником та/або власником, або без попереднього погодження під час проведення журналістського розслідування, за винятком закритих та охоронюваних територій, згідно з Кримінальним кодексом штату Сан-Андреас, Адміністративним кодексом штату Сан-Андреас та іншими законами штату Сан-Андреас;
- бути прийнятим посадовими особами у зв'язку з запитом інформації;
- отримувати доступ до документів і матеріалів, за винятком їх частин, що містять відомості, що становлять державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю;
- здійснювати записи, в тому числі з використанням засобів аудіо- і відеотехніки, кіно- та фотозйомки, за винятком випадків, передбачених законом;
- відвідувати спеціально охоронювані місця стихійних лих, аварій та катастроф, масових безладів і масових скупчень громадян, а також місцевості, в яких оголошено надзвичайний стан; присутність на мітингах і демонстраціях;
- перевіряти достовірність повідомленої йому інформації;
- викладати свої особисті судження та оцінки в повідомленнях та матеріалах, що призначені для поширення під його підписом;
- відмовлятися від підготовки під своєю підписом повідомлення або матеріалу, що суперечить його переконанням;
- зняти свою підпис з повідомлення або матеріалу, зміст якого, на його думку, був спотворений під час редакційної підготовки, або заборонити або іншим чином оговорити умови і характер використання цього повідомлення або матеріалу;
- поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали під своїм підписом, під псевдонімом або без підпису;
- проводити заходи для громадянського населення від себе з погодженням з Урядом штату Сан-Андреас, а також висвітлювати заходи, що проводяться іншими організаціями;
- використовувати майданчики для проведення заходів, що належать Уряду штату Сан-Андреас, безкоштовно після підписання договору з Урядом штату Сан-Андреас (договори можуть включати інші умови, що не суперечать законам штату Сан-Андреас).
Стаття 9. Обов'язки журналіста
ч. 1. Журналіст зобов'язаний:
- дотримуватися статуту редакції, з якою він перебуває у трудових відносинах;
- перевіряти достовірність інформації, що повідомляється ним;
- задовольняти прохання осіб, що надали інформацію, щодо вказання її джерела, а також щодо авторизації цитованого висловлювання, якщо воно оголошується вперше;
- зберігати конфіденційність інформації і (або) її джерела;
- отримувати згоду (за винятком випадків, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів) на поширення в засобах масової інформації відомостей про особисте життя громадянина від самого громадянина або його законних представників;
- при отриманні інформації від громадян і посадових осіб ставити їх до відома про проведення аудіо- і відеозапису, кіно- та фотозйомки;
- ставити до відома головного редактора про можливі позови і інші вимоги згідно з законом щодо поширення підготовленого ним повідомлення або матеріалу, за винятком випадків, передбачених ст. 10 цього Закону;
- відмовлятися від завдання, наданого головним редактором або редакцією, якщо воно або його виконання пов'язане з порушенням закону;
- пред'являти при здійсненні професійної діяльності на вимогу редакційне посвідчення або інший документ, що підтверджує особу і повноваження журналіста.
ч. 3. При здійсненні професійної діяльності журналіст зобов'язаний поважати права, законні інтереси, честь і гідність громадян та організацій.
ч. 4. Держава гарантує журналісту в зв'язку з здійсненням ним професійної діяльності захист його честі, гідності, здоров'я, життя та майна як особі, що виконує громадський обов'язок.
Стаття 10. Прихована запис
ч. 1. Поширення повідомлень і матеріалів, підготовлених з використанням прихованої аудіо- і відеозапису, кіно- та фотозйомки, допускається:
- якщо це не порушує конституційних прав і свобод людини та громадянина;
- якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів, і вжито заходів проти можливості ідентифікації сторонніх осіб;
- якщо демонстрація запису здійснюється за рішенням суду.
ч. 1. Не допускається використання прав журналіста, передбачених цим Законом, для приховування або фальсифікації суспільно значущих відомостей, поширення чуток під виглядом достовірних повідомлень, збору інформації на користь сторонньої особи чи організації, що не є засобом масової інформації.
ч. 2. Забороняється використання права журналіста на поширення інформації для оклеветування громадянина або окремих категорій громадян виключно за ознаками статі, віку, расової чи національної приналежності, мови, ставлення до релігії, професії, місця проживання і роботи, а також у зв'язку з їх політичними переконаннями.
Стаття 12. Запит інформації
ч. 1. Журналіст має право запитувати доступ до існуючих записів або інформації, що знаходяться у розпорядженні органів державної влади штату Сан-Андреас, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, їх представників, а також посадових осіб, за винятком випадків, коли інформація захищена від розголошення, згідно зі ст. 12, ч. 4 цього Закону.
ч. 2. Вимоги до формулювання запитів:
- Запит має містити достатньо деталей, щоб орган міг точно визначити, які документи або відомості запитуються;
- Запит має бути складений у письмовій формі;
- У запиті має бути зазначене повне ім'я, адреса електронної пошти заявника, щоб орган міг надіслати відповідь або запитувану інформацію.
ч. 4. Відмова у наданні інформації можлива лише в тому випадку, якщо вона містить відомості, що становлять державну, комерційну чи іншу спеціально охоронювану законом таємницю.
Стаття 13. Оскарження відмови або порушення термінів надання інформації
ч. 1. Невмотивована відмова або порушення термінів надання інформації можуть бути оскаржені керівником відповідного органу, в Офісі Генерального прокурора, а також у суді.
ч. 2. Якщо органи державної влади або інші установи порушують встановлені законом терміни або неправомірно відмовляють у наданні інформації, журналіст має право звернутися до суду для захисту своїх прав.
ч. 3. Судова інстанція, яка розглядає оскарження, зобов'язана прийняти рішення протягом 5 робочих днів з моменту подачі заяви про оскарження.
ч. 4. У разі задоволення позову, орган або особа, яка порушила терміни надання інформації або неправомірно відмовила у її наданні, зобов'язана відшкодувати журналісту витрати, понесені у зв'язку з поданням оскарження.