Процесуальний кодекс штату Сан-Андреас

Shema · 18.04.25

Процесуальний кодекс

Розділ I. Основні положення
Глава I. Принципи Процесуального кодексу

Стаття 1. Цілі Процесуального кодексу

ч. 1. Захист прав і законних інтересів осіб та організацій, потерпівших від правопорушень.

ч. 2. Захист особи від незаконного і необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав і свобод.

Стаття 2. Законність під час провадження у кримінальних, адміністративних, цивільних та інших справах

ч. 1. Суд, прокурор, працівники правоохоронних органів та інші особи, наділені повноваженнями відповідно до цього Кодексу, не мають права застосовувати положення інших нормативно-правових актів, якщо вони суперечать нормам цього Кодексу, за винятком актів вищої юридичної сили, визначених у ч. 2 цієї статті.
ч. 2. Вищу юридичну силу щодо цього Кодексу мають:

Конституція штату Сан-Андреас;
Конституційні закони;
Закони і кодекси.

ч. 3. Положення інших нормативних актів, зокрема постанов Сенату, актів Губернатора, Віце-губернатора, Голів департаментів, державних органів та локальних актів, застосовуються лише у випадку, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
ч. 4. Суд, прокурор, співробітники правоохоронних органів, а також інші особи, наділені певними правами та обов'язками, передбаченими цим Кодексом, встановивши під час провадження у справі невідповідність закону або іншого нормативного правового акта цьому Кодексу, ухвалюють рішення відповідно до цього Кодексу.

ч. 5. Рішення суду, постанови судді, слідчого, прокурора мають бути законними, обґрунтованими та вмотивованими.

ч. 6. Суд, прокурор, слідчий зобов'язані мотивувати свої доводи. Так офіційні відповіді про відмову в прийнятті скарг, заяв, клопотань, звернень мають містити причини відмови. Офіційні відповіді інформативного характеру про перебіг провадження також мають містити вмотивовану частину щодо подальшого перебігу справи.

Стаття 3. Повага до честі та гідності особистості

ч. 1. Забороняються застосування заходів та прийняття рішень, що принижують честь людини, а також поводження, що принижує її людську гідність або створює небезпеку для її життя і здоров'я.

ч. 2. Ніхто не може зазнавати насильства, катувань, іншого жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження.

Стаття 4. Недоторканність житла

ч. 1. Огляд житла проводиться тільки за згодою осіб, які проживають у ньому, або на підставі судового акта.

ч. 2. Обшук житла проводиться також за наявності судового рішення, судового ордера, ордера Генерального Прокурора та його Заступників. У виняткових випадках, коли обшук житла не терпить зволікання, зазначені слідчі дії можуть бути проведені на підставі рішення співробітника правоохоронних органів без ордера Генерального Прокурора, рішення суду або судового ордера. У цьому разі співробітники правоохоронних органів не пізніше 1 години з моменту початку провадження слідчої дії повідомляють прокурора про провадження слідчої дії.

ч. 3. Видача ордерів на обшук нежитлового приміщення є виключною компетенцією суду, генерального прокурора, заступника генерального прокурора. Обшук нежитлового приміщення та майна, що в ньому знаходиться, може бути проведений на підставі ордера.

Стаття 5. Таємниця листування, телефонних та інших переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень

ч. 1. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень допускається лише на підставі судового акта.

Стаття 6. Презумпція невинуватості

ч. 1. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом.
ч. 2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
ч. 3. Підозри, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
ч. 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Примітка: автоматично виданий запис у боло-розшуку в повному обсязі доводить провину розшукуваного. У цьому випадку обвинуваченому необхідно буде довести свою невинуватість.

Стаття 7. Свобода оцінки доказів

ч. 1. Суддя, присяжні, прокурор, а також державні службовці оцінюють докази на власне внутрішнє переконання, що ґрунтується на сукупності наявних у справі доказів, керуючись при цьому законом і совістю.

ч. 2. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили.

Виняток: автоматично виданий запис у боло-розшуку.

Стаття 8. Охорона прав і свобод людини і громадянина

ч. 1. Суд, прокурор, державні службовці зобов'язані роз'яснювати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, а також іншим учасникам розслідування чи судочинства обов'язки і відповідальність та забезпечувати можливість здійснення цих прав.

ч. 2. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку або іншим учасникам розслідування чи судочинства, а також їхнім близьким родичам погрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб усіх заходів безпеки, які є можливими.

ч. 3. Суд, прокурор та державні службовці зобов'язані негайно припиняти будь-яку незаконну діяльність стосовно осіб, які затримані або позбавлені волі.

ч. 4. Особа, щодо якої як запобіжний захід обрано взяття під варту, а також особа, яку затримано за підозрою у вчиненні правопорушення, повинна утримуватися в умовах, що виключають загрозу її життю та здоров'ю.

ч. 5. Органи державної влади, посадові особи зобов'язані забезпечити кожному можливість ознайомлення з документами і матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права і свободи, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 9. Право на оскарження процесуальних дій та рішень

ч. 1. Дії (бездіяльність) та рішення суду, прокурора можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законодавством.

ч. 2. Кожен засуджений має право на перегляд вироку вищим судом.

ч. 3. Громадянин має право оскаржити дії державного службовця, подавши скаргу керівнику відповідного відомства.

ч. 4.Громадянин має право подати скаргу на державного службовця до Офісу Генерального Прокурора, який, у разі необхідності, ініціює розслідування щодо дій цього співробітника.

ч. 5. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для оскарження дій державного службовця.

Стаття 10. Недоторканність особи.
ч. 1. Ніхто не може бути затриманий за підозрою у вчиненні правопорушення, заарештований або взятий під варту за відсутності на те законних підстав, передбачених цим Кодексом.

Розділ II. Докази та доказування
Глава II. Докази

Стаття 11. Докази
ч. 1. Доказами у справі є будь-які відомості, на основі яких суд, прокурор у порядку, визначеному цим Кодексом, встановлює наявність або відсутність обставин, що підлягають доказуванню при провадженні у справі, а також інших обставин, що мають значення для справи.
ч. 2. До допустимих доказів належать:

показання підозрюваного, обвинуваченого;
показання потерпілого, свідка;
висновок і показання експерта або спеціаліста;
речові докази;
протоколи слідчих і судових дій;
інші документи;
автоматично виданий запис у боло-розшуку.

Стаття 12. Недопустимі докази
ч. 1. Докази, отримані з порушенням вимог цього Кодексу, є недопустимими. Недопустимі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використовуватися для доказування будь-якої з обставин.
ч. 2. До неприпустимих доказів належать:

будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому зачитали його права, навіть якщо є звуковий або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе;
показання потерпілого, свідка, що ґрунтуються на здогадках, припущеннях, чутках, а також показання свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності;
Докази, отримані з порушенням вимог чинних нормативно-правових актів, зокрема:
- вилучення знаряддя без ордеру на обшук особистого транспорту;
- вилучення незаконних речей у особи з недоторканністю без відповідного судового рішення або ордеру Генерального прокурора про зняття недоторканності;
- інші дії, що суперечать встановленому порядку отримання доказів.

Примітка 1: неприпустимими є відеодокази, які записані за допомогою боді-камери без запису звуку.

Стаття 13. Доказування
ч. 1. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення всіх обставин у справі.

Стаття 13.1. Обставини, що підлягають доказуванню
Частина 1. У процесі розслідування підлягають доказуванню:

подія правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення;
винуватість особи у скоєнні правопорушення, форма вини та мотиви;
характер і розмір шкоди, завданої правопорушенням;
обставини, що виключають протиправність і караність діяння;
обставини, що можуть пом'якшити або обтяжити покарання;
обставини, які можуть призвести до звільнення від відповідальності та покарання.

Частина 2. Також підлягають виявленню обставини, які сприяли вчиненню правопорушення.

Стаття 14. Правила оцінки доказів
ч. 1. Кожен доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості, достовірності, а всі зібрані докази в сукупності - достатності для вирішення справи.

Розділ III. Заходи процесуального примусу
Глава III. Процес затримання

Стаття 15. Затримання
ч. 1. Затримання — це захід короткочасного позбавлення людини права на свободу на строк до 1 години, який здійснюють співробітники силових структур. Затримання не вважається мірою покарання, воно має винятково позасудовий характер і в сукупності з іншими передбаченими законом засобами та методами дає змогу співробітникам правоохоронних органів зібрати необхідні відомості та достатню доказову базу для вирішення питання про можливість або неможливість застосування до особи будь-якої відповідальності.

Стаття 16. Затримання підозрюваного
ч. 1. Особа може бути затримана за підозрою у вчиненні правопорушення, за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або інших санкцій, передбачених законом.
ч. 2. Особа може бути затримана за наявності хоча б однієї з таких підстав:

Коли особу спіймали під час вчинення правопорушення або безпосередньо після його вчинення;
Коли на підозрюваному або його одязі, при ньому або в його житлі будуть виявлені явні сліди правопорушення;
Коли 3 і більше свідків вказують на дану особу як на ту, що вчинила правопорушення. Свідками не можуть бути родичі, знайомі, колеги або інші особи, зацікавлені в результаті справи;
Коли є фото або відео фіксація вчиненого правопорушення цією особою;
якщо наявний ордер, виданий у встановленому законом порядку, що вказує на необхідність затримання цієї особи;
Відповідно до відданої генеральним прокурором або його заступниками вимоги;
Коли є орієнтування на транспортний засіб або дану особу;
Якщо особа перебуває в боло-розшуку.

ч. 3. Якщо особа навмисно відмовляється пред'явити документи або зняти предмет, що приховує її особу, то щодо цієї особи має бути ініційовано процедуру встановлення особи, порядок якої описано нижче:

Одягти кайданки на затриманого;
Роз'яснити затриманому підстави для встановлення особи;
Вжити всіх законних заходів для оперативного встановлення особи затриманого, включно зі зверненням до баз даних, а також оглянути документи затриманого;
Звірити обличчя з документами;
Провести обшук затриманого і у разі виявлення нелегальних предметів - здійснити процес затримання відповідно до статті 17 цього Кодексу.

Стаття 17. Порядок затримання уповноваженим співробітником.
ч. 1. Затримання особи при веденні слідства проводиться в такій послідовності:

Одягнути наручники на підозрюваного;
Пред'явити свій документ, що засвідчує службове становище, нашивку, жетон, службовий бейджик або інший ідентифікаційний знак, що підтверджує належність до органів державної влади;
На розсуд співробітника, який проводить затримання, провести первинний огляд;
Роз'яснити підстави затримання і зачитати правило Міранди для ознайомлення затриманого зі своїми правами згідно з ч. 3 ст. 17, ст. 22 цього Кодексу;
Провести ідентифікацію особи затриманого, перевірку щодо наявності його даних у базі федерального розшуку та перевірку на приналежність затриманого до державних органів;
Доставити підозрюваного до відділення поліції, департаменту шерифа, штаб-квартири FIB або іншого місця слідства;
Реалізувати права затриманого. У разі, якщо затриманий є державним службовцем або приватним адвокатом з дійсною ліцензією приватного адвоката, опублікованою на офіційному інтернет-порталі штату, повідомити уповноважені органи про затримання згідно зі ст. 19 цього Кодексу;
Провести слідчі дії, якщо є необхідність;
Доставити затриманого до відділення поліції , департамент шерифа, штаб-квартиру FIB.

Примітка 1: У разі необхідності переглянути відеофіксацію затриманого, яка спростовує законність виданого в автоматичному режимі боло-розшуку, згідно з обов'язками і нормами цього Кодексу;

ч. 2. Затримання особи на підставі ордерів проводиться в такій послідовності:

Одягнути наручники на підозрюваного;
Пред'явити свій документ, що засвідчує службове становище, нашивку, жетон, службовий бейджик або інший ідентифікаційний знак, що підтверджує належність до органів державної влади;
На розсуд співробітника, який проводить затримання, провести первинний обшук;
Роз'яснити підстави затримання і зачитати правило Міранди для ознайомлення затриманого зі своїми правами згідно з ч. 3 ст. 17, ст. 22 цього Кодексу;
Роз'яснити затриманому номер і назву документа, що є підставою для затримання;
Доставити підозрюваного в поліцейську дільницю, департамент шерифа або штаб-квартиру FIB;
Провести ідентифікацію особи затриманого та перевірку на приналежність затриманого до державних органів;
У разі, якщо затриманий є державним службовцем або приватним адвокатом з дійсною ліцензією приватного адвоката, опублікованою на офіційному інтернет-порталі штату, згідно зі ст. 19, викликати його керівництво, яке зобов'язується за першою вимогою працівника, який проводить затримання, припинити з ним трудові відносини.

ч. 3. Правило Міранди: "Ви маєте право зберігати мовчання. Усе, що Ви скажете, може і буде використано проти Вас. Ви маєте право на один телефонний дзвінок. Також Ви маєте право на адвоката. Якщо вам потрібен адвокат, він буде для Вас запрошений. Ви розумієте свої права?".
ч. 4. У разі якщо затриманий вимагає адвоката, співробітник зобов'язаний передати інформацію відповідальному підрозділу через службовий зв'зок. Якщо відповіді від адвоката не надійшло протягом 3 хвилин - процедура затримання триває і право на адвоката вважається реалізованим.

Примітка: у разі якщо надійшла відповідь до Департаменту від Уряду, що вільні адвокати відсутні, або представник адвокатури не зможе прибути, то процесуальні дії тривають. У разі відповіді адвоката в рацію департаменту, процесуальна година заморожується до приїзду адвоката. Якщо адвокат не приїхав протягом 10 хвилин, то процедура затримання триває і право на адвоката вважається реалізованим.

ч. 4.1. У випадку з приватним адвокатом, процесуальна година заморожується до приїзду адвоката. Якщо адвокат не приїхав протягом 10 хвилин з моменту закінчення телефонної розмови (яка не може тривати більше ніж 3 хвилини) з приватним адвокатом, то процедура затримання триває і право на адвоката вважається реалізованим.
ч. 5. Співробітник зобов'язаний надати телефонний дзвінок тривалістю не більше 3-х хвилин, водночас сам співробітник або його напарник зобов'язаний перебувати з людиною в безпосередній близькості, щоб проконтролювати перебіг телефонної розмови та не допустити небажаних наслідків.

Примітка 1: Первинний обшук проводиться з метою ідентифікації колючих, ріжучих предметів, вогнепальної зброї, наркотичних речовин, вибухових елементів. Первинний обшук дозволяє вилучати вогнепальну зброю, колючі, ріжучі предмети, наркотичні речовини, вибухові елементи, якщо це може становити небезпеку для співробітників або оточуючих. За необхідності дозволяється дивитися документи затриманого.

Примітка 2: Правило Міранди зачитується затриманому двічі, до того ж тільки в разі, якщо першого разу він не зрозумів своїх прав. Після зачитування правила Міранди вдруге затриманий має бути повідомлений про те, що правило зачитуватися більше не буде.

Примітка 3: У пунктах а) і б) ч. 1 і ч. 2 цієї статті, на розсуд співробітника, який проводить затримання, дозволено зміну послідовності.

Примітка 4: У пунктах в) і г) ч. 1 і пунктах в), г) і д) ч. 2 цієї статті, на розсуд співробітника, який проводить затримання, дозволено зміну послідовності.

Стаття 18. Суб'єкти затримання
ч. 1. У процесі затримання беруть участь:

Співробітник або співробітники правоохоронних органів при виконанні, які здійснюють затримання та/або сприяють затриманню за схвалення ініціатора затримання;
Затриманий, щодо якого проводиться затримання;
Прокурор - згідно з прийнятим викликом або за власною ініціативою;
Адвокат - у разі необхідності надання юридичної допомоги. Адвокат має право, на правах суб'єкта затримання, поставити затриманому коротке запитання про наявність такої необхідності;
Керівництво затриманого співробітника державних органів відповідно до ст. 19 цього Кодексу;
Співробітники детективних відділів LSPD, LSSD та FIB, за згодою осіб, зазначених у пункті а), мають право провести допит затриманого та запросити інформацію про статті, за якими було затримано особу. У разі відмови вони зобов'язані залишити місце проведення процесуальних дій.

ч. 2. Присутність інших осіб у процесі затримання не допускається. Державні службовці вправі вимагати від сторонніх громадян відійти від місця затримання на 5 метрів, а також покинути приміщення, у разі якщо затримання проводитиметься в закритому приміщенні.

Виняток 1: співробітник IB може знаходитися в безпосередній близькості до процесуальних дій для проведення наглядової діяльності.

Виняток 2: До двох співробітників USSS та/або FIB, якщо один із суб'єктів затримання має статус недоторканності;

Примітка 1: у процесі затримання можуть брати участь лише один адвокат і/або прокурор.

Стаття 19. Повідомлення про затримання
ч. 1. У разі якщо відомо, що затриманий є державним службовцем, співробітником або приватним адвокатом з дійсною ліцензією приватного адвоката, опублікованою на офіційному інтернет-порталі штату, працівник, який проводив затримання, зобов'язаний викликати керівництво затриманого (у випадку з приватним адвокатом - Главу Колегії Адвокатів або його заступників) та працівника Офісу Генерального прокурора Штату Сан-Андреас. На час очікування відповіді зазначених осіб, час затримання заморожується, але не більше, ніж на 15 хвилин. У разі відповіді прокурора на рацію департаменту, час затримання заморожується до його приїзду.

Примітка 1: у разі неможливості прибуття співробітника Офісу Генерального прокурора, затриманий державний службовець або співробітником Weazel News, приватний адвокат підлягає звільненню, а співробітники зобов'язані звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо затриманої особи протягом години.

Примітка 2: у разі неможливості прибуття керівника затриманого, прокурор або особа, яка здійснює затримання, зобов'язана в найкоротший термін повідомити керівництво затриманого про затримання підлеглого. У разі підтвердження провини підлеглого, керівництво на першу вимогу зобов'язується припинити з ним трудові відносини.

Примітка 3: визнання факту приналежності затриманого до державних органів може бути тільки шляхом ідентифікації його відношення до державних органів через наявність бейджика, посвідчення, іншого ідентифікаційного знака, що підтверджує приналежність до державних органів, або підтвердження його особи через базу даних штату Сан-Андреас.

ч. 2. По приїзді керівництва та співробітника Офісу Генерального прокурора Штату Сан-Андреас, співробітник, який здійснив затримання, має надати докази правопорушення затриманим. Співробітник Офісу Генерального прокурора оцінює правомірність затримання, встановлює наявність протиправного діяння та обирає міру покарання. Якщо співробітник Офісу Генерального прокурора не визнає протиправності дій затриманого або не згоден з рішенням, затриманий підлягає звільненню. Співробітник, який здійснив затримання, має право подати звернення до Офісу Генерального прокурора.
ч. 3. Якщо співробітник Офісу Генерального прокурора визнає наявність злочинного діяння в діях (або бездіяльності) затриманого, і як покарання визначено позбавлення волі, керівництво затриманого зобов'язане припинити з ним трудові відносини. У разі призначення покарання у вигляді штрафу, припинення трудових відносин не є обов'язковим, і рішення про звільнення залишається на розсуд роботодавця або працівника Офісу Генерального прокурора.

Стаття 20. Підстави звільнення підозрюваного
ч. 1. Підозрюваний підлягає звільненню за рішенням співробітника, який проводив затримання, допит, та/або іншої уповноваженої відповідно до цього Кодексу особи, якщо:

не підтвердилася підозра у вчиненні правопорушення;
за порушення не передбачено міри покарання у вигляді позбавлення волі;
затримання було проведено з порушенням ч. 2 ст. 16 цього Кодексу;
минуло понад 1 годину з моменту затримання і не було обрано запобіжного заходу;
підозрюваний має статус недоторканності.

Виняток: пункт д) - за винятком випадків, коли незаконні дії несуть безпосередню загрозу життю і здоров'ю оточуючих людей.

ч. 2. Перебіг строку, зазначеного в п. "г", зупиняється у випадках:

проведення допиту та експертизи;
виклику і розгляду з адвокатом;
виклику і розгляду з Офісом Генерального прокурора та/або керівництвом затриманого в разі, якщо затриманий є співробітником державного органу або приватним адвокатом;
під час обшуку майна затриманого;
під час перегляду відеофіксації від затриманого, у разі якщо особу було затримано на підставі пункту 3 ч.2 ст. 16 цього кодексу. Перебіг строку на перегляд такого запису призупиняється максимум на 10 хвилин.

Стаття 21. Порядок виконання штрафних санкцій.
ч. 1. У разі призначення адміністративного або кримінального штрафу, особа зобов'язана здійснити його оплату в порядку, встановленому законодавством штату.
ч. 2. У разі якщо в особи, щодо якої винесено ухвалу про міру покарання у вигляді штрафу, немає при собі достатньої суми грошових коштів, співробітник, який виніс ухвалу про міру покарання у вигляді штрафу, зобов'язаний:

супроводити громадянина до найближчого банкомата або банківського відділення для зняття готівки з особистого рахунку для оплати штрафу;
упевнитися, що громадянин здійснив оплату штрафу і зафіксувати факт оплати в установленому порядку.

Стаття 22. Права затриманого
ч. 1. У підозрюваного є такі права:

Підозрюваний має право на один телефонний дзвінок у присутності співробітника до початку процесу арешту, співробітник зобов'язаний надати телефонний дзвінок затриманому за його запитом. Тривалість дзвінка не повинна перевищувати 3-х хвилин;
Підозрюваний має право на адвоката;
Підозрюваний має право зберігати мовчання;
Підозрюваний має право порушувати клопотання, а також заявляти відводи;
Підозрюваний має право вимагати конфіденційної зустрічі з адвокатом, тривалість якої не перевищує 5 хвилин.

Стаття 23. Обов'язки державного службовця, який виконує затримання
ч. 1. Державний службовець, який виконує затримання, зобов'язаний:

Вести відеозапис затримання;
Роз'яснити адвокату, прокурору причини затримання;
Роз'яснити адвокату та, у випадку, передбаченому ст. 19 цього Кодексу, керівництву причини затримання, а також на вимогу - надати докази вчиненого правопорушення;
У разі затримання особи за автоматично створеним записом у боло-розшуку, співробітник зобов'язаний долучити до справи докази затриманого, якщо останній заявляє про наявність матеріалів, які, за його твердженням, підтверджують невинність у скоєнні злочину, зафіксованого в базі.

Глава ІV. Процес арешту

Стаття 26. Арешт
ч. 1. Арешт - це різновид кримінального покарання, за якого особу позбавляють права на свободу на строк від 1 року. Арешту піддаються особи, які вчинили злочин, передбачений особливою частиною Кримінального Кодексу - статтями регіональної, федеральної, фінансової або військової юрисдикції.
ч. 2. У разі, якщо громадянину інкримінують кілька злочинів, покарання у вигляді позбавлення волі обирають із найтяжчої санкції. Повне або часткове складання покарання можливе лише на підставі вироку суду.

Стаття 27. Порядок арешту
ч. 1. Порядок арешту проводиться суворо наступним чином:

Здійснити вторинний обшук;
Вилучити всі нелегальні предмети у громадянина, підданого арешту;
Встановити відповідний рівень боло-розшуку у співвідношенні 1 рік до 1 рівня;
Роз'яснити затриманому причину арешту;
Помістити його в ІТТ на термін, встановлений кримінальним кодексом.

ч. 2. Співробітники правоохоронних органів, які перебувають під прикриттям (оперативне впровадження), після затримання підозрюваного, зобов'язані передати його уповноваженим особам.

Глава V. Обшук

Стаття 29. Особистий обшук та особистий огляд
ч. 1. Підозрюваного може бути піддано особистому обшуку тільки під час затримання і/або арешту, або в разі, якщо в уповноваженої особи є підозра щодо наявності в громадянина заборонених предметів, речовин, небезпечних для оточуючих під час перебування на території державного органу.
ч. 2. Громадяни можуть бути піддані особистому огляду на вимогу співробітників Секретної Служби під час відвідування будівлі Капітолію і залу Суду, а також у разі знаходження в безпосередній близькості до особи, яку охороняють співробітники Секретної Служби.

Примітка: Співробітники Секретної Служби не мають права вимагати у державних службовців при виконанні ними посадових обов'язків, а також недоторканних осіб проходження особистого огляду під час відвідування будівлі Капітолію і залу Суду.

ч. 3. Підозрюваного може бути піддано особистому обшуку співробітниками правоохоронних і військових органів у разі, якщо він перебуває в боло-розшуку.
ч. 4. Вимоги проходження особистого огляду в інших випадках, ніж передбачені цією статтею, є незаконними.
ч. 5. Вторинний обшук - це врегульована кримінально-процесуальним правом, забезпечена державним примусом дія, яка полягає в безпосередньому обстеженні тіла обшукуваного, зокрема одягу, який на ньому, і ручної поклажі, яка при ньому, з метою відшукання та вилучення предметів, які мають значення для кримінальної справи, а також свідоцтв їхньої приналежності конкретній особі. У процесі арешту під час вторинного обшуку мають бути вилучені всі нелегальні предмети, знайдені під час вторинного обшуку в затриманого, а також колючі, ріжучі предмети, вогнепальна зброя, спецзасоби, боєприпаси, незалежно від законності зберігання цих предметів.

Глава VI. Інші заходи процесуального примусу

Стаття 30. Підстави застосування інших заходів процесуального примусу
ч. 1. З метою забезпечення встановленого цим Кодексом порядку судочинства, належного виконання вироку прокурор або суд має право застосувати до підозрюваного чи обвинуваченого такі заходи процесуального примусу:

зобов'язання про явку;
привід;
тимчасове відсторонення від посади.

ч. 2. У випадках, передбачених цим Кодексом, прокурор або суд має право застосувати до потерпілого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача, експерта, спеціаліста, перекладача та/або понятого такі заходи процесуального примусу:

зобов'язання про явку;
привід;
грошове стягнення.

Розділ IV. Інші положення
Глава VII. Фото та відео фіксація

Стаття 31. Здійснення фіксації
ч. 1. Державний службовець або його напарник зобов'язані вести відеофіксацію під час припинення правопорушення з боку цивільних та/або державних службовців у будь-якій формі, а також під час проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення.

Виняток: Під час реалізації права затриманого на адвоката для представлення доказів правопорушення громадянина, співробітник має право призупинити запис на цей час. Також співробітник має право призупинити запис на момент розгляду з Офісом Генерального прокурора і/або керівництвом затриманого в разі, якщо затриманий є державним службовцем.

ч. 2. Співробітник Офісу Генерального Прокурора зобов'язаний вести відеофіксацію під час розгляду справи в рамках затримання державного службовця.

Стаття 32. Строки зберігання фіксації
ч. 1. Державний службовець зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах державного органу, в якому він проходить службу, або на SD-карті протягом 72 годин з моменту запису.
ч. 2. Якщо стосовно державного службовця подано позовну заяву та/або звернення до Офісу Генерального прокурора, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи чи інші докази у справі, на час дослідчої перевірки, розслідування.

Коментар: співробітник Офісу Генерального прокурора після прийняття звернення до провадження та/або порушення кримінальної справи, відповідно до законодавства зобов'язаний повідомити співробітника, щодо якого було подано звернення до Офісу Генерального прокурора, та/або порушено кримінальну справу будь-якими законними засобами. Секретаріат суддівського корпусу зобов'язаний повідомити співробітника, щодо якого було подано позовну заяву.

Глава IX. Випуск громадян під заставу

Стаття 33. Випуск під заставу
ч. 1. Громадяни мають право вийти під заставу, сума якої регулюється співробітниками правоохоронних органів, але не менше ніж 25.000$.
ч. 2. За кожен рівень розшуку вартість виходу під заставу збільшується на 25.000$ (+25.000$ за кожну★ ).

Глава XII. Стадії застосування сили

Стаття 34. Стадії застосування сили
ч. 1. Стадії застосування сили - стандарти, що класифікують допустимий рівень застосування сили щодо порушників законодавства штату Сан-Андреас, з боку державного службовця.

Примітка: Кожен державний службовець зобов'язаний спиратися на стадії застосування сили і на процесуальний кодекс при прямій взаємодії з особою. Кожен співробітник, який застосовує певну стадію сили, повинен віддавати звіт своїм діям, а також бути готовим до того, що неналежне виконання своїх обов'язків призведе до кримінальної відповідальності. Усі стадії застосування сили мають дотримуватися в суворому ієрархічному порядку від першої до п'ятої.

Виняток: У разі коли державний службовець став свідком правопорушення, співробітникові дозволяється ігнорувати першу, другу і третю стадії застосування сили і перейти одразу до четвертої; якщо співробітникам держ. структур або цивільним особам загрожує небезпека, велике скупчення озброєних людей, у такому разі можна зробити п'яту стадію без попередніх стадій.

ч. 2. Законодавство передбачає п'ять стадій застосування сили:

Перша стадія - Присутність;
Друга стадія - Наказ;
Третя стадія - застосування фізичної сили;
Четверта стадія - застосування спеціальних засобів;
П'ята стадія - застосування вогнепальної зброї.

Примітка: Присутність державного службовця при виконанні своїх службових обов'язків. У деяких ситуаціях, однієї присутності буде достатньо для виконання законних вимог і припинення дрібних правопорушень. Залежно від обстановки і кількості осіб у певному місці, цей рівень застосування сили може вимагати присутності кількох державних службовців для повного контролю ситуації. У деяких ситуаціях розстібання співробітником силової структури кобури і навіть вилучення ним зброї або спецзасобів підпадають під цей рівень застосування сили. Під час стадії присутності, а також під час наступних стадій, співробітник повинен мати ідентифікаційні знаки та пред'являти їх під час першого гласного звернення до особи і якщо його ідентифікація допомагає справі, в якій він бере безпосередню участь. Якщо першої стадії недостатньо, спираючись на ситуацію, співробітник може застосовувати другу стадію.

Примітка: Вимоги або розпорядження, що виходять від державних службовців, мають бути здійсненими і законними, тобто їхня можливість має бути передбачена наявними законодавчими актами. Крім того, вимоги державних службовців повинні мати за мету - охорону громадського порядку та дотримання законодавчої бази. Державний службовець має право доповнювати свої розпорядження попередженнями про наслідки за невиконання законних вимог. Якщо другої стадії недостатньо, спираючись на ситуацію, співробітник може застосовувати третю стадію.

Примітка: застосування фізичної сили вважається стадією, за якої державний службовець використовує фізичний вплив у бік особи. До цієї стадії належать заламування рук, утримання громадянина на місці із застосуванням сили. Також сюди ж може належати застосування кийків і сльозогінних аерозолів. Якщо третьої стадії недостатньо, спираючись на ситуацію, співробітник може застосовувати четверту стадію.

Примітка: застосування спеціальних засобів вважається стадією, за якої державний службовець використовує спец. засоби в бік особи. До цієї стадії належить застосування наручників, електрошокових пристроїв, гумових куль. У деяких ситуаціях до цієї стадії може належати застосування кийків і сльозогінних аерозолів. Заборонено використовувати спец. засіб, як запобіжний захід (попереджувальні постріли/удари заборонені). Державний службовець може застосувати спеціальні засоби щодо особи, які здатні завдати шкоди її здоров'ю, лише в тому разі, коли застосування інші стадії застосування сили є не ефективними. Якщо четвертої стадії недостатньо, спираючись на ситуацію, співробітник може застосовувати п'яту стадію.

Примітка: застосування вогнепальної зброї вважається стадією, за якої державний службовець використовує зброю в бік особи. Під цією стадією впливу застосовується вогнепальна зброя, автомобіль або будь-яка підручна зброя, що володіє необхідними властивостями. На цій стадії дуже ймовірне заподіяння смерті або нанесення тяжкої шкоди здоров'ю особи. Якщо співробітник застосовує вогнепальну зброю, він зобов'язаний використовувати її суворо за призначенням, попереджувальні постріли заборонені. Заборонено застосовувати вогнепальну зброю в разі значного скупчення громадян, якщо внаслідок її застосування можуть постраждати випадкові особи. Не заборонено використовувати зброю для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо особа, яка ним керує, відмовляється виконати неодноразові вимоги співробітника, а також для руйнування замикаючих пристроїв, елементів і конструкцій, що перешкоджають проникненню в житлові та інші приміщення.

Глава XIII. Федеральний розшук і боло-розшук

Стаття 35. Федеральний розшук
ч. 1. Федеральний розшук - комплекс заходів, спрямований на встановлення місцезнаходження певної особи, яка переховується від правоохоронних органів, слідства, суду, а також безвісти зниклих громадян на території Штату Сан-Андреас.
ч. 2. Оголошувати особу у федеральний розшук дозволено за порушення Кримінального кодексу Штату Сан-Андреас.
ч. 3. Особи оголошуються у федеральний розшук на підставі виданого ордера або рішення суду.
ч. 4. Оголошувати у федеральний розшук за порушення Кримінального кодексу мають права такі особи:

Генеральний прокурор, Заступник Генерального прокурора;
Судді.

ч. 5. Оголошувати особу, яка зникла безвісти, у федеральний розшук мають право всі особи, перелічені в ч. 4 цієї статті.

Примітка: за необхідності оголосити будь-кого у Федеральний розшук державний службовець надсилає відповідне клопотання на ім'я Генерального прокурора або його заступника.

ч. 6. Співробітник державних силових органів під час проведення арешту громадян, які перебувають у федеральному розшуку, зобов'язані після проведення процесуальних дій негайно, у строк до 3 годин, залишити звіт про арешт особи, яка перебувала у фед. розшуку, у спеціалізованому каналі зв'язку співробітників державних органів.

Стаття 36. Боло-розшук
ч. 1. Боло-розшук - комплекс заходів, спрямований на встановлення місцезнаходження певної людини, яка переховується від правоохоронних органів, слідства, суду на території штату Сан-Андреас.
ч. 2. Виокремлюють 5 рівнів (зірок) боло-розшуку. Рівень боло-розшуку встановлюється залежно від тяжкості вчиненого правопорушення або за підозрою у вчиненні такого, пропорційно можливій мірі покарання у вигляді позбавлення волі у співвідношенні 1 рік до 1 зірки.
ч. 3. Для ефективності пошуку осіб, які перебувають у федеральному розшуку, дозволяється оголошувати таких у боло-розшук. При оголошенні особи в боло-розшук, яка перебуває у федеральному розшуку, дозволяється відразу встановлювати 5 рівень суспільної небезпеки.
ч. 4. Оголошувати в боло-розшук за порушення чинного законодавства можуть співробітники Поліцейського Департаменту м. Лос-Сантоса, Департаменту Шерифа о. Блейн, Федерального Розслідувального Бюро, Секретної Служби США, Офісу Генерального Прокурора, а також Судді всіх категорій.
ч. 5. Державним службовцям, уповноваженим оголошувати у федеральний розшук, дозволяється вносити таких у боло-розшук.
ч. 6. У разі внесення в боло-розшук осіб за ордером/рішенням суду дозволено встановити одразу останній рівень суспільної небезпеки.
ч. 7. Особа може бути винесена з боло-розшуку співробітниками Офісу Генерального Прокурора шляхом надання відеофіксації своєї невинуватості, співробітниками LSPD/LSSD/FIB/USSS у разі, якщо внаслідок проведення розслідування співробітниками державних органів було встановлено невинуватість особи, а також державним адвокатом у разі, якщо внаслідок захисту було встановлено її невинуватість та процесуальні дії було припинено.

Глава XIV. Юридична реабілітація

Стаття 37. Юридична реабілітація
ч. 1. Громадяни мають право на юридичну реабілітацію, звернувшись до судових або інших уповноважених інстанцій.
ч. 2. Губернатор встановлює перелік осіб, уповноважених на проведення юридичних реабілітацій.
ч. 3. Вартість юридичної реабілітації становить: 120.000$.
ч. 4. 20.000$ від суми юридичної реабілітації спрямовується на фінансування роботи суддівського корпусу, через скарбницю штату. Голова Верховного Суду має право зняти 20.000$ зі скарбниці штату за кожне зняття судимості.
ч. 5. 100.000$ від суми судового мита за юридичну реабілітацію спрямовують у казну штату Сан-Андреас.

Глава XV. Клопотання та скарги

Стаття 38. Особи, які мають право заявити клопотання
ч. 1. Підозрюваний, обвинувачений, його захисник, потерпілий, його законний представник і представник, приватний обвинувач, експерт, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, представник адміністрації організації та інша особа, прав та законних інтересів яких порушено під час досудового чи судового провадження, вправі заявити клопотання про вчинення процесуальних дій або ухвалення процесуальних рішень для встановлення обставин, які мають значення для справи, забезпечення прав та законних інтересів особи, яка заявила клопотання.
ч. 2. Клопотання заявляють в органи, що здійснює слідство, або до суду.
ч. 3. Правом заявляти клопотання під час судового розгляду володіє також державний обвинувач.

Стаття 39. Заявлення клопотання
ч. 1. Клопотання може бути заявлено в будь-який момент провадження у справі.
ч. 2. Відхилення клопотання не позбавляє заявника права знову заявити клопотання.

Стаття 40. Строки розгляду та вирішення клопотання
ч. 1. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заявлення. У випадках, коли негайне ухвалення рішення за клопотанням, заявленим під час досудового розслідування, є неможливим, воно повинно бути вирішене не пізніше 3 діб з дня його заявлення.
ч. 2. Про задоволення клопотання або про повну чи часткову відмову в його задоволенні уповноважений працівник органу, що здійснює слідство, суддя виносять рішення. Рішення за клопотанням може бути оскаржене до вищої за рівнем інстанції суду або до вищого за рівнем уповноваженого співробітника органу, що здійснює слідство, або до Офісу Генерального Прокурора.

Стаття 41. Право оскарження
ч. 1. Дії, бездіяльність та рішення слідчого, прокурора і суду можуть бути оскаржені у встановленому цим Кодексом порядку учасниками судочинства, а також іншими особами в тій частині, в якій застосовані процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення зачіпають їхні інтереси.

Стаття 42. Порядок розгляду звернення прокурором або слідчим
ч. 1. У разі, якщо оскаржується дія/бездіяльність та/або рішення службовців, які здійснюють слідство, службовця Офісу Генерального прокурора, то учасник судочинства вправі подати звернення вищому за рангом працівникові органу слідства та/або Офісу Генерального прокурора (під час досудового або судового провадження) або до суду (під час судового провадження).
ч. 2. У разі подання звернення до Офісу Генерального прокурора та (або) іншого органу слідства відповідно до ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, співробітник Офісу Генерального Прокурора та (або) слідчий, призначений на розгляд звернення, зобов'язаний розглянути звернення протягом 1 дня з моменту початку розгляду такого звернення. У виняткових випадках, коли для перевірки звернення необхідні додаткові матеріали або необхідно вжити інших заходів, допускається розгляд звернення у строк до 3 діб. За результатами розгляду звернення, службовець Офісу Генерального прокурора та (або) слідчий виносить постанову про повне або часткове задоволення вимог звернення або про відмову в його задоволенні.
ч. 3. Якщо скаргу подано до суду під час судового провадження, то суд протягом 3 діб розглядає скаргу і виносить вмотивовану постанову або рішення про повне або часткове задоволення скарги або про відмову в її задоволенні.

Розділ XVI. Слідство

Стаття 43. Слідство
ч. 1. Слідство - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обстановки і характеру правопорушення, а також осіб, винних у вчиненні правопорушення.

Стаття 44. Початок провадження слідства
ч. 1. Якщо інше не обумовлено, то слідчі дії проводяться тільки з моменту порушення справи.
ч. 2. До порушення справи можливе проведення будь-якої слідчої дії, зволікання з проведенням якої може призвести до втрати доказів, ускладнити їхнє виявлення і закріплення, дати можливість особі, яка вчинила правопорушення, втекти або ускладнити відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
ч. 3. Співробітник правоохоронних органів або інша уповноважена особа, встановивши, що справа йому не підслідна, проводить слідчі дії, описані в ч. 2 цієї статті, після чого передає справу особі, яка має підслідно вести провадження у справі в порядку ч. 1 ст. 49 цієї глави.

Стаття 45. Принципи ведення розслідування
ч. 1. Цим Кодексом передбачено два принципи ведення розслідування, яких має дотримуватися правозастосувач:

Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися в справі, перш ніж робити висновки;
Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення і почати діяти без необґрунтованих зволікань.

Стаття 46. Передання справи
ч. 1. У разі якщо співробітник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розслідування, він зобов'язаний передати його уповноваженому співробітникові з вичерпним викладом усіх відомих йому обставин справи. А також передати підозрюваного, якщо його було затримано.

Стаття 47. Письмове звітування
ч. 1. Справа має вестися з письмовим звітуванням у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або в разі необхідності передачі справи до суду.
ч. 2. Процесуальні документи можуть бути виконані друкарським або електронним способами. У разі відсутності бланків процесуальних документів, виконаних друкарським або електронним, вони можуть бути написані від руки.

Стаття 48. Слідчі дії
ч. 1. Перелік слідчих дій:

Допит;
Огляд;
Обшук;
Виїмка;
Очна ставка;
Впізнання;
Огляд; (Примітка: тут можливо дублювання з пунктом "б", або малося на увазі "Освідування", як у попередніх версіях. Залишаю як в оригіналі)
Перевірка показань;
Проведення судової експертизи;
Контроль і запис переговорів;
Слідчий експеримент;
Порушення справи;
Оперативно-розшукові заходи;
Затримання.

Стаття 49. Огляд
ч. 1. Огляд місця події, місцевості, житла, іншого приміщення, предметів і документів проводиться з метою виявлення слідів правопорушення, з'ясування інших обставин, що мають значення для справи.
ч. 2. Огляд місця події, документів і предметів може бути проведений до порушення справи.

Стаття 50. Слідчий експеримент
ч. 1. З метою перевірки та уточнення даних, що мають значення для справи, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, а також обстановки чи інших обставин певної події. При цьому перевіряється можливість сприйняття будь-яких фактів, вчинення певних дій, настання будь-якої події, а також виявляються послідовність події, що відбулася, і механізм утворення слідів. Проведення слідчого експерименту допускається, якщо не створюється небезпека для здоров'я осіб, які беруть участь у ньому.

Стаття 51. Обшук
ч. 1. Підстави та порядок проведення обшуку, передбачені главою VI цього Кодексу.

Стаття 52. Виїмка
ч. 1. За необхідності вилучення певних предметів і документів, що мають значення для справи, і якщо достеменно відомо, де і в кого вони перебувають, проводиться їх виїмка.
ч. 2. Виїмка проводиться на підставі постанови прокурора, слідчого або рішення суду.

Стаття 53. Контроль і запис переговорів
ч. 1. За наявності достатніх підстав вважати, що телефонні та інші переговори (зокрема повідомлення) підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб можуть містити відомості, що мають значення для кримінальної справи, їхній контроль та запис допускаються при провадженні у кримінальних справах.
ч. 2. Контроль і запис переговорів допускається тільки на підставі судового рішення.

Стаття 54. Допит
ч. 1. Свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного викликають на допит повісткою, у якій зазначають, кого і в якій якості викликають, до кого і за якою адресою, дату і час явки на допит, а також наслідки нез'явлення без поважних причин або його може бути піддано процедурі допиту під час затримання.
ч. 2. Повістка вручається особі, яку викликають на допит, під розписку або передається за допомогою електронних засобів зв'язку. У разі тимчасової відсутності особи, яку викликають на допит, повістку вручають повнолітньому члену її сім'ї або передають керівнику за місцем її роботи чи за дорученням слідчого або прокурора іншим особам і організаціям, які зобов'язані передати повістку особі, яку викликають на допит.
ч. 3. Особа, яку викликають на допит, зобов'язана з'явитися в призначений строк або заздалегідь повідомити слідчого чи прокурора про причини неявки. У разі неявки без поважних причин особу, яку викликають на допит, може бути піддано приводу або до неї можуть бути застосовані інші заходи процесуального примусу.
ч. 4. Слідчий та/або прокурор, залучаючи до участі в допиті позивача, заявника, свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, представника таких осіб, засвідчується в їхній особі, роз'яснює їм права, відповідальність, а також порядок провадження відповідної слідчої дії. Якщо у провадженні слідчої дії бере участь спеціаліст, експерт або перекладач, то він також попереджається про відповідальність, передбачену законодавством.
ч. 5. Посадова особа, яка здійснює допит, зобов'язана повідомити допитувану особу про місце і час проведення допиту, але не пізніше 12-ї години до його проведення.

Примітка: Допит може бути проведений з відступом обов'язкових часових рамок від цієї частини за обопільної згоди сторін (посадової особи, яка здійснює допит, допитуваної особи).

ч. 6. Якщо допитувана особа з'явилася на допит з адвокатом, запрошеним нею для надання правничої допомоги, то адвокат присутній під час допиту і користується правами, передбаченими законом. Після закінчення допиту адвокат має право робити заяви про порушення прав і законних інтересів клієнта.
ч. 7. Слідчий або прокурор під час допиту зобов'язані забезпечити проведення аудіо- та (або) відеозапису, матеріали яких зберігаються при кримінальній справі.
ч. 8. Допит не може тривати більше 1 години. Допит, що проводиться за повісткою, також не може проводитися в нічний час.

Стаття 55. Очна ставка
ч. 1. Якщо в показаннях раніше допитаних осіб є суттєві суперечності, то прокурор або слідчий має право провести очну ставку.
ч. 2. Прокурор або слідчий з'ясовує в осіб, між якими проводиться очна ставка, чи знають вони одна одну і в яких стосунках перебувають між собою. Допитуваним особам по черзі пропонується дати показання щодо тих обставин, для з'ясування яких проводиться очна ставка. Після дачі показань прокурор або слідчий може ставити запитання кожній із допитуваних осіб. Особи, між якими проводиться очна ставка, можуть з дозволу прокурора або слідчого ставити запитання одна одній.
ч. 3. Під час очної ставки слідчий або прокурор має право пред'явити речові докази та документи.
ч. 4. Під час проведення очної ставки має проводитися аудіо- та (або) відео- протокол.

Стаття 56. Пред'явлення для впізнання
ч. 1. Слідчий може пред'явити для впізнання особу або предмет свідку, потерпілому, підозрюваному чи обвинуваченому.
ч. 2. Пізнавальників попередньо допитують про обставини, за яких вони бачили пред'явлені для впізнання особу або предмет, а також про прикмети та особливості, за якими вони можуть його впізнати.
ч. 3. Не може проводитися повторне впізнання особи або предмета тим самим впізнавальником і за тими самими ознаками.
ч. 4. Особу пред'являють для впізнання разом з іншими особами, якомога більше схожими з нею зовні. Загальна кількість осіб, що пред'являються для впізнання, має бути не менше трьох. Перед початком впізнання впізнаваному пропонується зайняти будь-яке місце серед осіб, що пред'являються, про що в протоколі впізнання робиться відповідний запис.
ч. 5. У разі неможливості пред'явлення особи впізнання може бути проведене за її фотографією, яку пред'являють одночасно з фотографіями інших осіб, зовні схожих з особою, яку впізнають. Кількість фотографій має бути не менше трьох.
ч. 6. Предмет пред'являється для впізнання в групі однорідних предметів у кількості не менше трьох. У разі неможливості пред'явлення предмета його впізнання проводиться в порядку, встановленому ч. 5 цієї статті.
ч. 7. Якщо той, хто впізнає, вказав на одну з пред'явлених йому осіб або один із предметів, то тому, хто впізнає, пропонується пояснити, за якими прикметами або особливостями він впізнав цю особу або предмет. Навідні запитання неприпустимі.
ч. 8. З метою забезпечення безпеки того, хто впізнає, пред'явлення особи для впізнання за рішенням слідчого може бути проведене в умовах, що унеможливлюють візуальне спостереження того, хто впізнає, за тим, кого впізнають. У цьому разі поняті перебувають у місці знаходження того, хто впізнає.
ч. 9. Впізнання особи також проводиться слідчим на основі наявних фотоматеріалів у сукупності з документами громадянина.

Стаття 57. Перевірка показань на місці
ч. 1. З метою встановлення нових обставин, що мають значення для справи, показання, раніше дані підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим чи свідком, можуть бути перевірені або уточнені на місці, пов'язаному з досліджуваною подією.
ч. 2. Перевірка показань на місці полягає в тому, що раніше допитана особа відтворює на місці обстановку та обставини досліджуваної події, вказує на предмети, документи, сліди, що мають значення для справи, демонструє певні дії. Будь-яке стороннє втручання в хід перевірки та навідні запитання неприпустимі.
ч. 3. Не допускається одночасна перевірка на місці показань кількох осіб.
ч. 4. Перевірка показань починається з пропозиції особі вказати місце, де її показання будуть перевірятися. Особі, показання якої перевіряються, після вільної розповіді та демонстрації дій можуть бути поставлені запитання.

Стаття 58. Оглядання
ч. 1. Для виявлення на тілі людини особливих прикмет, слідів правопорушення, тілесних ушкоджень, виявлення стану сп'яніння або інших властивостей і ознак, що мають значення для справи, якщо для цього не потрібне проведення судової експертизи, може бути проведено огляд підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, а також свідка з його згоди, за винятком випадків, коли огляд потрібен для оцінки достовірності його показань. У випадках, що не терплять зволікання, огляд може бути проведено до порушення справи.
ч. 2. Про проведення огляду слідчий може винести постанову, яка є обов'язковою для особи, яку оглядають.
ч. 3. Огляд проводиться слідчим. За необхідності слідчий залучає до участі у провадженні огляду лікаря або іншого спеціаліста.
ч. 4. Під час огляду особи іншої статі слідчий не присутній, якщо огляд супроводжується оголенням цієї особи. У цьому випадку огляд проводиться лікарем.

Стаття 59. Затримання
ч. 1. Підстави та порядок затримання, а також підстави звільнення підозрюваного встановлені у главі 4 цього Кодексу.

Стаття 60. Оперативно-розшукові заходи
ч. 1. Оперативно-розшукові заходи регулюються окремим законом "Про оперативно-розшукову діяльність".

Стаття 61. Порушення справи
ч. 1. Порушення справи та провадження у ній регулюються гл. 17 цього кодексу.
ч. 2. Порядок провадження слідчих дій щодо осіб, які мають статус недоторканності, здійснюється з урахуванням закону "Про забезпечення недоторканності державних службовців".

Стаття 62. Закінчення слідства
ч. 1. Після закінчення слідства співробітник правоохоронних органів або інша уповноважена особа виносить рішення:

про закриття справи - з підстав, передбачених ст. 73 цього Кодексу, а також про визнання особи не винною у вчиненні правопорушення;
про визнання особи винною у вчиненні правопорушення;
про повернення справи для провадження додаткового слідства, зміни обсягу обвинувачення чи кваліфікації дій обвинувачених або перескладання обвинувального висновку та усунення виявлених недоліків зі своїми письмовими вказівками. Затриманий підлягає звільненню.

ГЛАВА XVII. Кримінальне провадження та Кримінальне переслідування

Стаття 63. Призначення кримінального провадження
ч. 1. Кримінальне провадження має своїм призначенням:

захист прав і законних інтересів осіб та організацій, які потерпіли від злочинів;
захист особистості від незаконного і необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав і свобод;
Кримінальне переслідування і призначення винним справедливого покарання тією самою мірою відповідають призначенню кримінального провадження, що й відмова від кримінального переслідування невинних, звільнення їх від покарання, реабілітація кожного, хто необґрунтовано зазнав кримінального переслідування.

Стаття 64. Призначення покарання в межах кримінальної справи
ч. 1. Покарання у кримінальній справі в штаті Сан-Андреас здійснюється уповноваженими державними службовцями, а також судом.
ч. 2. Нікого не може бути визнано винним у вчиненні злочину і піддано кримінальному покаранню інакше як у порядку, встановленому чинним законодавством.
ч. 3. Особа, якій було призначено покарання за вчинений злочин, не може бути позбавлена права на розгляд її кримінальної справи в судових органах і в праві оскаржити рішення осіб, які призначили їй покарання.

Стаття 65. Незалежність суддів
ч. 1. Під час здійснення правосуддя у кримінальних справах судді незалежні і підкоряються тільки Конституції і законам штату Сан-Андреас.
ч. 2. Судді розглядають і вирішують кримінальні справи в умовах, що унеможливлюють протиправний вплив на них. Втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, організацій, посадових осіб або громадян у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою встановлену законом відповідальність.
ч. 3. Інформація про позапроцесуальні звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, організацій, посадових осіб або громадян, що надійшли до суддів у кримінальних справах, які перебувають у їхньому провадженні, підлягає оприлюдненню та доведенню до відома учасників судового розгляду через розміщення такої інформації та не є підставою для проведення процесуальних дій або ухвалення процесуальних рішень у кримінальних справах.

Стаття 66. Змагальність сторін
ч. 1. Кримінальне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
ч. 2. Суд не є органом кримінального переслідування, не виступає на стороні обвинувачення чи стороні захисту. Суд створює необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
ч. 3. Сторони обвинувачення і захисту рівноправні перед судом.

Стаття 67. Обов'язок здійснення кримінального переслідування
ч. 1. Кримінальне переслідування від імені держави у кримінальних справах публічного і приватно-публічного обвинувачення здійснюють прокурор, а також слідчий.

Примітка: Прокурор, здійснюючи розслідування у кримінальних справах, у порядку передбаченому цим кодексом, здійснює функції слідчого.

ч. 2. У кожному випадку виявлення ознак злочину прокурор і слідчий вживають передбачених цим Кодексом заходів щодо встановлення події злочину, викриття особи або осіб, винних у вчиненні злочину.
ч. 3. Слідчий, а також прокурор у випадках, передбачених ч. 4 ст. 75 цього кодексу, мають право здійснювати кримінальне переслідування у кримінальних справах незалежно від волевиявлення потерпілого.
ч. 4. Вимоги, доручення і запити прокурора та/або слідчого, пред'явлені в межах кримінального переслідування і в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Стаття 68. Право потерпілого на участь у кримінальному переслідуванні
ч. 1. Потерпілий і представник мають право брати участь у кримінальному переслідуванні обвинуваченого.

Стаття 69. Приводи та підстава для порушення справи
ч. 1. Приводами для порушення справи є:

заява про правопорушення;
явка з повинною;
повідомлення про вчинене або підготовлюване правопорушення, отримане з інших джерел;
безпосереднє виявлення посадовими особами, уповноваженими для проведення перевірки та розслідування, даних, що вказують на наявність події правопорушення.

ч. 2. Підставою для порушення справи є наявність достатніх даних, що вказують на ознаки правопорушення.
ч. 3. Співробітники правоохоронних органів зобов'язані прийняти, перевірити повідомлення або власну інформацію, отриману під час здійснення своєї службової діяльності, про будь-яке вчинене, скоєне або підготовлюване правопорушення. При перевірці вищевказані співробітники мають право отримувати пояснення, зразки для порівняльного дослідження, вимагати документи, речові докази і предмети, вилучати їх у порядку, встановленому цим Кодексом, призначати судову експертизу, брати участь у її проведенні та одержувати висновок експерта в розумний строк. Здійснювати огляд місця події, документів, предметів, трупів; вимагати здійснення документальних перевірок, ревізій; досліджень документів, предметів, трупів; залучати до участі в судовій перевірці, ревізіях.
ч. 4. Справа вважається порушеною з моменту:

фіксації правопорушення співробітником силових державних структур або правоохоронних органів, зокрема співробітником прокуратури;
винесення постанови про порушення справи.

ч. 4.1. При веденні справи з письмовою звітністю в порядку ст. 50 цього Кодексу, її порушення здійснюється відповідно до п. 2 ч. 4 цієї статті.
ч. 5. Прийняття та перевірка повідомлень чи інформації про будь-яке скоєне або підготовлюване правопорушення здійснюється як до порушення справи, так і в межах порушеної справи, залежно від відсутності або наявності ознак складу правопорушення відповідно.

Стаття 70. Підстави відмови в порушенні справи або закриття справи
ч. 1. Справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає припиненню з таких підстав:

відсутність події правопорушення;
відсутність у діянні складу правопорушення;
закінчення строків давності кримінального або адміністративного переслідування;
відсутність заяви потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його заявою.

ч. 2. Справа підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, у разі, коли до набрання вироком законної сили протиправність і караність цього діяння були усунені новим законом.
ч. 3. Припинення справи тягне за собою одночасно припинення кримінального або адміністративного переслідування.

Стаття 71. Рішення, що приймаються за результатами розгляду (перевірки) повідомлення чи власної інформації, отриманої під час здійснення службової діяльності, про правопорушення
ч. 1. За результатами розгляду (перевірки) повідомлення чи власної інформації, отриманої під час здійснення службової діяльності, про будь-яке скоєне або підготовлюване правопорушення співробітник правоохоронних органів або інша уповноважена особа приймає одне з таких рішень:

про порушення справи за наявності приводів і підстав, передбачених ст. 72 цього Кодексу;
про відмову в порушенні справи з підстав, передбачених ст. 73 цього Кодексу;
про передачу повідомлення чи інших даних за підслідністю в порядку, передбаченому законодавством.

ч. 2. Про ухвалене рішення в найкоротші строки (не більше ніж 24 години) співробітник правоохоронних органів повідомляє заявника. При цьому заявнику роз'яснюється його право оскаржити це рішення і порядок оскарження.

Стаття 72. Види кримінального переслідування
ч. 1. Залежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину кримінальне переслідування, включно з обвинуваченням у суді, здійснюється в публічному, приватно-публічному і приватному порядку.
ч. 2. Кримінальні справи про злочини, передбачені статтею 6.6 Кримінального кодексу штату Сан-Андреас, вважаються кримінальними справами приватного обвинувачення, порушуються не інакше як за заявою потерпілого, його законного представника, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, і підлягають закриттю у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим. Примирення сторін допускається до направлення кримінальної справи до суду.
ч. 3. Кримінальні справи приватно-публічного обвинувачення порушуються не інакше як за заявою потерпілого або його законного представника, але припиненню у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим не підлягають. До кримінальних справ приватно-публічного обвинувачення належать кримінальні справи про злочини, передбачені ст. ст. 6.1 ч. 1, 8.1 ч. 1, 8.2, 8.3, 10.1 ч. 1, 10.2, 10.2.1, 10.3, 10.5, 10.6, 10.7 Кримінального кодексу штату Сан-Андреас.
ч. 4. Слідчий, прокурор порушують кримінальну справу про будь-який злочин, зазначений у частинах другій і третій цієї статті, у тому числі за відсутності заяви потерпілого або його законного представника, якщо цей злочин вчинено щодо особи, яка через залежний або безпорадний стан чи з інших причин не може захищати свої права і законні інтереси. До інших причин належить також випадок вчинення злочину особою, дані про яку не відомі.
ч. 5. Кримінальні справи, за винятком кримінальних справ, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, вважаються кримінальними справами публічного обвинувачення.

Стаття 73. Обвинувальний висновок
ч. 1. В обвинувальному висновку слідчий вказує:

прізвища, імена обвинуваченого або обвинувачених;
дані про особу кожного з них;
суть обвинувачення, місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, мету, наслідки та інші обставини, що мають значення для цієї кримінальної справи;
формулювання пред'явленого обвинувачення із зазначенням пункту, частини, статті Кримінального кодексу штату Сан-Андреас, що передбачають відповідальність за цей злочин;
перелік доказів, що підтверджують обвинувачення, і короткий виклад їхнього змісту;
обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання;
дані про потерпілого, характер і розмір шкоди, заподіяної йому злочином.

ч. 2. Обвинувальний висновок підписується слідчим із зазначенням місця і дати його складання.
ч. 3. До обвинувального висновку додається список осіб зі сторони обвинувачення, які підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхнього місця проживання.
ч. 4. Після підписання слідчим обвинувального висновку кримінальну справу негайно надсилають Генеральному Прокурору штату Сан-Андреас і(або) його заступникам.

Стаття 74. Рішення прокурора у кримінальній справі
ч. 1. Генеральний Прокурор і(або) його заступники розглядають кримінальну справу з обвинувальним висновком, що надійшла від слідчого, прокурора, і протягом доби приймають щодо неї одне з таких рішень:

про затвердження обвинувального висновку та про направлення кримінальної справи до суду;
про повернення кримінальної справи слідчому для провадження додаткового слідства, зміни обсягу обвинувачення чи кваліфікації дій обвинувачених або перескладання обвинувального висновку та усунення виявлених недоліків зі своїми письмовими вказівками;
про затвердження обвинувального висновку та авторизації ордера на арешт.

ч. 2. У разі складності або великого обсягу кримінальної справи строк, установлений ч. 1 цієї статті, може бути продовжено до 3 діб.
ч. 3. У випадку, передбаченому пунктом б частини першої цієї статті, прокурор, який розглядає кримінальну справу, виносить вмотивовану постанову.

Стаття 75. Направлення кримінальної справи до суду
ч. 1. Після затвердження обвинувального висновку, якщо не авторизований ордер на арешт, прокурор скеровує кримінальну справу до суду, про що повідомляє обвинуваченого, його захисника, потерпілого, та (або) представників.
ч. 2. Копія обвинувального висновку з додатками вручається прокурором обвинуваченому. Копії обвинувального висновку вручаються також захиснику і потерпілому, якщо вони клопочуть про це.

Глава XVIII. Термінологія

Стаття 76. Основні поняття, що використовуються в цьому Кодексі
ч. 1. Якщо не обумовлено інше, основні поняття, що використовуються в цьому Кодексі, мають такі значення:

Алібі - перебування підозрюваного або обвинуваченого в момент вчинення правопорушення в іншому місці.
Апеляційна інстанція - суд другої інстанції, що розглядає в апеляційному порядку справи за скаргами, вироками, рішеннями та постановами суду.
Близькі особи - інші, за винятком близьких родичів і родичів, особи, які перебувають у спорідненості з потерпілим, свідком, а також особи, життя, здоров'я та благополуччя яких є дорогими для потерпілого, свідка внаслідок особистих стосунків, що склалися.
Близькі родичі - чоловік, дружина, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати та рідні сестри, дід, баба, онуки.
Вердикт - рішення про винуватість або невинуватість підсудного, винесене колегією присяжних.
Державний обвинувач - посадова особа Офісу Генерального прокурора, яка підтримує від імені держави обвинувачення в суді у справі.
Досудове провадження - судочинство з моменту отримання повідомлення про правопорушення до направлення прокурором справи до суду для розгляду її по суті.
Житло - індивідуальний житловий будинок з жилими і нежилими приміщеннями, що входять до нього, жиле приміщення незалежно від форми власності, що входить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання, а також інше приміщення або будівля, що не входить до житлового фонду, але використовується для тимчасового проживання.
Законна сила - обов'язковість і непорушність рішення, акта або норми права. Воно має на увазі, що дане рішення або акт повинні виконуватися і визнаються дійсними доти, доки їх не буде скасовано або змінено у встановленому законом порядку. Рішення, яке набрало законної сили, не може бути оскаржене.
Затримання - захід процесуального примусу, який застосовують співробітники силових структур на строк не більше ніж 1 година з моменту фактичного затримання особи за підозрою у вчиненні правопорушення.
Огляд - це процес візуального вивчення місця події, місцевості, осіб, житла, інших приміщень, предметів і документів уповноваженою на те особою, з метою виявлення слідів правопорушення або з'ясування інших обставин, що мають значення для справи. Під час огляду не допускається застосування фізичного впливу до об'єктів та осіб, що оглядаються.
Огляд - обстеження речей уповноваженою на те особою, що проводиться без порушення їх конструктивної цілісності. Огляд здійснюється з метою виявлення потенційно небезпечних предметів (вогнепальної та іншої зброї, спеціальних засобів, колючих, ріжучих та інших предметів, які можуть бути використані як зброя), а також в інших випадках, передбачених законом. При цьому особа, яку піддають огляду, може відмовитися від проходження огляду з умовою, що її буде видворено з території або не буде допущено на територію, а в окремо передбачених випадках - не буде випущено з території, для перебування на якій або під час перетину кордону якої проходження огляду є обов'язковим.
Обшук - це слідча дія, що полягає в обстеженні уповноваженою на те особою, приміщень або осіб (особистий обшук) з метою виявлення предметів, що мають будь-яке значення для кримінального або адміністративного провадження.
Касаційна інстанція - суд третьої інстанції, що розглядає в касаційному порядку справи за скаргами, вироками, рішеннями та постановами апеляційного суду.
Момент фактичного затримання - момент здійснюваного в порядку, встановленому цим Кодексом, фактичного позбавлення свободи пересування особи, підозрюваної у вчиненні правопорушення.
Непричетність - невстановлена причетність або встановлена непричетність особи до вчинення правопорушення.
Нічний час - проміжок часу з 22-ї до 6-ї години за місцевим часом.
Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, забороненого Кримінальним кодексом або Кодексом про адміністративні правопорушення, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвала - будь-яке рішення, винесене судами першої та апеляційної інстанцій, за винятком вироку.
Постанова - будь-яке рішення, за винятком вироку, ухвалене суддею; рішення прокурора, слідчого.
Головуючий - суддя, який керує судовим засіданням під час колегіального розгляду справи, а також суддя, який розглядає справу одноосібно.
Вирок - рішення про невинуватість або винуватість підсудного і призначення йому покарання або про звільнення його від покарання, ухвалене судом першої чи апеляційної інстанції.
Присяжний засідатель - особа, залучена в установленому законом порядку для участі в судовому розгляді та винесення вердикту.
Процесуальна дія - слідча, судова або інша дія, передбачена цим Кодексом.
Проміжне судове рішення - усі ухвали та постанови суду, за винятком підсумкового судового рішення.
Свідківський імунітет - право особи не давати показання проти себе та своїх близьких родичів, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Слідчий - службовець правоохоронних органів, уповноважений у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством, здійснювати слідство у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення.
Судове засідання - процесуальна форма здійснення правосуддя під час досудового та судового провадження у справі.
Судовий розгляд - судове засідання судів першої та другої інстанцій.
Суд першої інстанції - суд, який розглядає справу по суті і має право виносити вирок, а також ухвалювати рішення під час досудового провадження у справі.
Судове рішення - вирок, ухвала, постанова, ухвалені під час провадження у справі в судах першої та другої інстанцій.
Підсумкове судове рішення - вирок, інше рішення суду, ухвалене під час судового розгляду, яким справа вирішується по суті.
Позапроцесуальне звернення - звернення, що надійшло, у письмовій або усній формі, які не є учасниками судового розгляду, державного органу, органу місцевого самоврядування, іншого органу, організації, посадової особи чи громадянина, або звернення в не передбаченій процесуальним законодавством формі учасників судового і досудового розгляду.
Наказ - вид акта управління, вольове владне офіційне розпорядження керівника, командира або начальника, видане в межах його посадових повноважень і обов'язкове для виконання підлеглими.

Процесуальний кодекс штату Сан-Андреас

Shema

Member