Трудовий Кодекс Штату Сан-Андреас
ГЛАВА I. Загальні положення
ГЛАВА I. Загальні положення
Стаття 1. Цілі та завдання трудового законодавства.
ч. 1 Цілями трудового законодавства є встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників і роботодавців.
ч. 2 Основними завданнями трудового законодавства є створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин, інтересів держави, а також правове регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних із ними відносин щодо:
- організації праці та управління працею;
- працевлаштування;
- відповідальності роботодавців і працівників у сфері праці;
- державного контролю (нагляду) за дотриманням трудового законодавства та інших нормативно-правових актів, що містять норми трудового права.
ч. 1 Виходячи із загальновизнаних принципів і норм права та відповідно до Конституції Штату Сан-Андреас, основними принципами правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних із ними відносин є:
- свобода праці, що включає право вільно обирати або погоджуватися на роботу, вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати професію та рід діяльності;
- заборона примусової праці та дискримінації у сфері праці;
- забезпечення права кожного працівника на справедливі умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, права на відпочинок, включаючи обмеження робочого часу, надання щоденного відпочинку, вихідних та неробочих святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки;
- рівність прав і можливостей працівників;
- своєчасна і повна виплата справедливої заробітної плати, що забезпечує гідне існування працівника та його сім’ї;
- забезпечення рівних можливостей працівників для просування по службі, що ґрунтується на продуктивності праці, кваліфікації та стажі роботи за спеціальністю, а також на підготовку та додаткову професійну освіту;
- поєднання державного та договірного регулювання трудових відносин;
- обов’язковість відшкодування збитків, завданих працівникові у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;
- державні гарантії щодо забезпечення прав працівників і роботодавців та контроль за їхнім дотриманням;
- право на державний захист трудових прав і свобод, включаючи судовий захист;
- право на вирішення індивідуальних трудових суперечок у встановленому порядку;
- обов’язок сторін трудового договору дотримуватися умов укладеного договору, включаючи право роботодавця вимагати від працівників виконання трудових обов’язків і бережного ставлення до майна роботодавця, а також право працівників вимагати від роботодавця дотримання його обов’язків відповідно до трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права;
- забезпечення права працівників на захист гідності під час трудової діяльності.
ч. 1 Кожен має рівні можливості для реалізації своїх трудових прав. Забороняється будь-яке обмеження трудових прав або надання переваг залежно від статі, раси, кольору шкіри, національності, мови, походження, майнового, сімейного, соціального та посадового становища, віку, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності чи неприналежності до громадських об’єднань або соціальних груп, а також інших обставин, не пов’язаних із діловими якостями працівника.
ч. 2 Не вважається дискримінацією встановлення відмінностей, обмежень чи переваг, визначених характером або особливими умовами праці відповідно до законодавства, а також особливою турботою держави про осіб, які потребують підвищеного соціального та правового захисту, або з метою забезпечення національної безпеки та оптимального використання трудових ресурсів.
ч. 3 Особи, які вважають, що зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду з позовом про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди.
Стаття 4. Заборона примусової праці.
ч. 1 Примусова праця заборонена.
ч. 2 Примусовою працею є робота під загрозою застосування покарання (насильницького впливу), зокрема:
- для підтримання трудової дисципліни;
- як засіб мобілізації робочої сили для економічного розвитку;
- як покарання за політичні погляди або переконання, що суперечать встановленому порядку;
- як форма дискримінації.
ч. 4 Не є примусовою працею робота:
- виконувана під час надзвичайного чи воєнного стану відповідно до законодавства;
- під час надзвичайних ситуацій (пожежі, повені, землетруси, епідемії тощо);
- внаслідок набрання чинності вироку суду під наглядом державних органів.
ч. 1 Трудові відносини регулюються Конституцією та законодавством Штату Сан-Андреас: цим Кодексом, іншими законами, указами керівників департаментів і постановами Уряду.
ч. 2 Також трудові відносини регулюються договорами, угодами, локально-нормативними актами..
ч. 3 У разі суперечності норм інших актів, наказів цьому Кодексу, застосовуються норми цього Кодексу.
Стаття 6. Повноваження Уряду Штату Сан-Андреас у сфері трудових відносин.
ч. 1 Уряд Штату Сан-Андреас встановлює законодавство з основних питань трудових відносин, трудових гарантій, укладання та розірвання трудових договорів, порядку вирішення трудових суперечок, контролю за дотриманням трудового законодавства та ведення статистики з питань праці.
ч. 2 Офіс Генерального прокурора Штату Сан-Андреас здійснює нагляд за дотриманням трудового законодавства.
Стаття 7. Локальні нормативні акти.
ч. 1 Роботодавці приймають локально-нормативні акти відповідно до трудового законодавства. Умови, які погіршують становище працівників порівняно з законом, не застосовуються.
Стаття 8. Дія трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права.
ч. 1 Трудовим законодавством та іншими актами, що містять норми трудового права, регулюються трудові відносини, а також інші безпосередньо пов’язані з ними відносини.
ч. 2 Трудове законодавство та інші акти, що містять норми трудового права, застосовуються також до інших відносин, які виникають у зв’язку з використанням особистої праці, якщо це передбачено цим Кодексом або іншими законами.
ч. 3 Всі роботодавці, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, у трудових відносинах та інших безпосередньо пов’язаних із ними відносинах з працівниками зобов’язані керуватися положеннями трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права.
ч. 4 На державних службовців дія трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права, поширюється з особливостями, які встановлені спеціальними законами та нормативно-правовими актами Штату Сан-Андреас.
ч. 5 Закони та інші нормативно-правові акти Штату Сан-Андреас, що містять норми трудового права, діють на всій території Штату Сан-Андреас, якщо цими законами або іншими нормативно-правовими актами не передбачено інше.
ч. 6 Локально-нормативні акти, прийняті роботодавцем, діють щодо працівників цього роботодавця незалежно від місця виконання ними роботи.
Стаття 9. Визначення термінів.
ч. 1 Перебіг термінів, з якими цей Кодекс пов’язує виникнення трудових прав та обов’язків, починається з календарної дати, яка визначена як початок виникнення таких прав та обов’язків.
ч. 2 Перебіг термінів, з якими цей Кодекс пов’язує припинення трудових прав та обов’язків, починається з наступного дня після календарної дати, яка визначена як день закінчення трудових відносин.
ч. 3 Термін, який визначається роками, місяцями чи тижнями, закінчується відповідного числа останнього року, місяця або тижня терміну. У термін, визначений календарними тижнями або днями, включаються також неробочі дні.
ч. 4 Якщо останній день терміну припадає на неробочий день, днем закінчення терміну вважається найближчий наступний за ним робочий день.
ГЛАВА II. Трудові відносини, сторони трудових відносин, підстави виникнення трудових відносин.
Стаття 10. Трудові відносини.ч. 1 Трудові відносини – відносини, що виникають на підставі угоди між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником трудової функції (роботи за посадою, професією або конкретним видом роботи) за плату в інтересах, під управлінням і контролем роботодавця, з підпорядкуванням правилам внутрішнього розпорядку та забезпеченням умов праці згідно із законом.
Стаття 11. Підстави для призупинення та припинення трудових відносин.
ч. 1 Трудові відносини виникають на підставі трудового договору, укладеного згідно із цим Кодексом.
ч. 2 В окремих випадках трудові відносини можуть виникати внаслідок:
- обрання на посаду;
- призначення або затвердження на посаді;
- направлення на роботу уповноваженими органами.
ч. 4 Забороняється фактичне допущення до роботи без відома роботодавця.
ч. 5 Трудові відносини призупиняються або припиняються згідно з підставами, визначеними цим Кодексом.
Стаття 12. Сторони трудових відносин.
ч. 1 Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець:
- Працівник – фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем;
- Роботодавець – фізична або юридична особа, яка вступила у трудові відносини з працівником.
ГЛАВА III. Основні права та обов'язки сторін трудових відносин
Стаття 13. Основні права та обов'язки працівника.ч. 1 Працівник має право на:
- укладання і розірвання трудового договору згідно із законом;
- надання роботи відповідно до умов договору;
- безпечні умови праці;
- своєчасну виплату заробітної плати;
- відпочинок (щоденний, щотижневий та щорічну оплачувану відпустку);
- інформацію про умови праці;
- захист своїх прав;
- відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
- сумлінно виконувати трудові обов’язки;
- дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
- дотримуватися трудової дисципліни та норм праці;
- дотримуватися вимог з охорони праці;
- дбайливо ставитися до майна роботодавця;
- повідомляти про загрози життю чи майну.
ч. 1 Роботодавець має право:
- укладати та розривати трудові договори згідно із законом;
- заохочувати працівників за сумлінну працю;
- вимагати дотримання трудових обов’язків і правил;
- застосовувати дисциплінарні та матеріальні стягнення;
- приймати локальні акти.
- дотримуватися трудового законодавства;
- забезпечувати працівників роботою та необхідними засобами;
- забезпечувати безпечні умови праці;
- своєчасно і повністю виплачувати заробітну плату;
- знайомити працівників з локальними нормативними актами;
- виконувати приписи органів державного нагляду;
- забезпечувати побутові потреби працівників;
- відшкодовувати збитки працівникам;
- створювати умови для дотримання дисципліни;
- вести преміальну звітність працівників.
ГЛАВА IV. Трудовий договір
Стаття 15. Поняття трудового договору. ч. 1 Трудовий договір – угода між роботодавцем і працівником, згідно з якою роботодавець зобов'язується надати роботу за обумовленою функцією, забезпечити умови праці та оплату, а працівник – особисто виконувати роботу і дотримуватися правил, встановлених роботодавцем.
ч. 2 Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник.
Стаття 16. Документи при укладенні трудового договору.
ч. 1 При укладенні договору працівник подає:
- паспорт;
- військовий квиток, за вимогою;
- необхідні ліцензії;
- медичну картку.
Стаття 17. Призупинення дії трудового договору.
ч. 1 Договір може бути призупинений:
- за ініціативою роботодавця;
- за рішенням органів державного нагляду.
- судові та слідчі дії щодо працівника;
- непроходження медичного огляду чи відсутність ліцензій;
- професійна непридатність.
ч. 1 Працівник може розірвати договір за власним бажанням, подавши заяву.
ч. 2 Роботодавець може вимагати відпрацювання до 3 днів після подачі заяви.
Стаття 20. Припинення договору за ініціативою роботодавця.
ч. 1 Роботодавець може розірвати договір за:
- порушення дисципліни чи закону;
- прогули, нетверезість, конфлікти, втрату довіри;
- непроходження стажування чи медогляду.
Стаття 21. Припинення дії трудового договору за ініціативою органів державного нагляду.
ч. 1 Трудові відносини можуть бути припинені за рішенням органів державного нагляду у таких випадках:
- підтвердженого факту порушення працівником законодавства Штату Сан-Андреас;
- участі працівника в незаконних формуваннях;
- непроходження працівником перевірки органами державного нагляду.
ч. 1 Кожен державний орган має право вести власний Перелік небажаних осіб.
ч. 2 Керівники державних органів та органи державного нагляду мають право вносити до Переліку осіб за таких підстав:
- підтверджений факт порушення законодавства Штату Сан-Андреас;
- участь особи в незаконних формуваннях;
- непроходження стажування в державних органах.
ч. 4 Особи, внесені до Переліку, не можуть працювати в державних органах.
ч. 5 Органи державного нагляду можуть вилучати осіб із Переліку, якщо є вагомі підстави вважати, що особа виправилася.
ГЛАВА V. Загальні положення про робочий час
Стаття 22. Робочий час.ч. 1 Працівник зобов'язаний перебувати на робочому місці або виконувати робочі обов'язки відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації.
Стаття 23. Тривалість робочого дня.
ч. 1 Тривалість щоденної роботи регулюється внутрішнім трудовим розпорядком (статутом організації).
ч. 2 Працівник має право добровільно продовжити роботу після завершення робочого дня.
ч. 3 За згодою працівника і роботодавця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
ГЛАВА VI. Час відпочинку
Стаття 24. Час відпочинку та його види.ч. 1 Час відпочинку – період, коли працівник вільний від виконання трудових обов’язків.
ч. 2 Види часу відпочинку:
- обідня перерва та інші перерви протягом робочого дня;
- відпустка.
ч. 1 Працівнику протягом робочого дня надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю від однієї до двох годин за умови перебування на робочому місці не менше двох годин до перерви.
ч. 2 Працівники правоохоронних структур можуть бути відкликані з перерви за розпорядженням керівництва в разі оперативної необхідності.
Стаття 26. Перерва за відпрацьований час.
ч. 1 Працівник, який відпрацював понад 6 годин, має право на додаткову перерву тривалістю не більше 2 годин, окрім основної обідньої перерви.
ч. 2 Роботодавець або керівник може відмовити у наданні такої перерви за наявності вагомих причин.
Стаття 27. Відпустка.
ч. 1 Кожен працівник після проходження стажування має право на щомісячну відпустку тривалістю до 7 календарних днів.
ч. 2 Роботодавець, отримавши заяву працівника на відпустку, зобов'язаний надати її відповідно до норм цього Кодексу.
ч. 3 Роботодавець має право відмовити у відпустці, якщо вона перевищує встановлену норму в 7 днів на місяць.
ч. 4 Додаткова відпустка за особливі успіхи на роботі чи службі надається за рішенням роботодавця.
Останнє редагування модератором: